Географія Сахари

Сахара -- це не просто назва, насамперед це найбільша пустеля світу, фізико-географічна країна, що має загадкову історію походження і цікаве сьогодення. Її площа -- 8,7млн. км2, що складає 1/3 площі материки. Вона розміщена в межах Сахарської плити - і північної частини Африканської платформи. Фундамент платформи вкритий різноманітними гірськими породами органічного і неорганічного походження (вапняки, пісковики, маргелі, глини). Проте дуже часто на денну поверхню виходять кристалічні породи у вигляді нагір'їв (Ахангар, Тібесті). Рельєф у гірській частині дуже розчленований з крутими схилами.

На заході пустелі переважають низькі нагір'я та улоговини, що мають потужну кору вивітрювання. Східна частина -- це Лівійська, Нубійська й Аравійська пустелі. Поблизу Червоного моря височать столові плато флювіального походження. Поширені також сухі русла річок і оазиси.

Сахара здебільшого складена з грубоуламкового матеріалу. Лише 20% пустелі складають піски. Це свідчить про те, що в минулому це була гірська місцевість, яка завдяки інтенсивному фізичному вивітрюванню зрештою перетворилася на грубоуламковий матеріал.

Основні особливості Сахари визначаються пануванням дуже сухого континентального тропічного повітря. Заподій сухості -- і низхідні повітряні потоки над Сахарою. Тому вологі повітряні маси тут з'являються дуже рідко. Більша частина пустелі отримує менше 50 мм опадів на рік. У горах іноді випадає сніг.

Теорія виникнення.

У другій половині ХІХ століття вчені почали проявляти всі більший і більший інтерес до малюнків на стінах скель Північної Африки. Перші такі знахідки здавались якимось непорозумінням. Проте чим більше знаходилось таких древніх галерей, тім очевидніше було те, що зображення зробили стародавні мисливці.

На цих малюнках були зображені тварини савани, проте зовсім не було пустельних тварин, таких як верблюди, що з'явилися на малюнках лише в ІІІ столітті н.е. Відповідно більше 2 тисяч років назад морфологічно Сахара виглядала зовсім по іншому. На багато-численних малюнках, залишених у Сахарі її колишніми мешканцями, розгорнена грандіозна панорама географічної обстановки й історичних подій, що відносяться до останніх десяти тисяч років. Виявляється, що на місці теперішньої пустелі існувала родюча савана з багато численними річками, озерами, болотами, з багатим тваринним і рослинним світом.

Усі сумніви, щодо правдивості цих доказів, не були підтверджені. Більше того, археологи знайшли в цьому регіоні велику кількість кам'яних знарядь праці і сліди палеолітичних і неолітичних стоянок людей. Геологи і палеогеографи знайшли переконливі докази порівняно недавнього процвітання даного краю: долини висохлих рік, озерні котловини з залишками кісток носорогів і крокодилів.

Що тут сталося? Яка величезна катастрофа спустошила цей край, що охоплює третину континентові?

Підозра впала на вплив глобальних кліматичних ритмів. Висувалась теорія, що це пов'язано з періодичним посиленням і ослабленням сонячної активності. Інші вчені нагадували, що приблизно 10-12 тисяч років назад завершилася остання льодовикова епоха. Розтанули останні льодовики на півночі Євразії й у Північній Америці. Це мало бути основою для перебудови всієї кліматичної зональності.

Самі останні з знайдених малюнків, як виявилось, відносяться до початку післяльодовикової епохи. Відповідно тоді ніяких особливих кліматичних аномалій не спостерігалось. Проте ситуація всі більше погіршувалась. Приблизно три тисячоліття назад, судячи по малюнкам на стінах скель тут панували скотарські племена, згодом з'явились колісниці. А з третього століття нашої ери взагалі зникли зображення жирафів, слонів, страусів, проте на малюнках з'явилися верблюди.

Ще в середині ХІХ століття американський географ Георг Марш доказував, що Північна Африка в древні часи була надзвичайно родючою. Не було й тоді проблем з водою.

Якщо згадати, як відбувалося дослідження Сахари, починаючи з часів Геродота (2,5 тисячоліття назад), то виявляється певна закономірність: з часом проникати Сахару і перетинати її ставало дедалі тяжче, не дивлячись на успіхи цивілізації. Римські армії робили походи в самий центр Сахари. Арабські купці перетинали її вздовж і впоперек, при цьому каравани нараховували сотні, а іноді й тисячі людей, коней, верблюдів. Це означає, що оазиси зустрічались дуже часто і малі великі розміри. Крім того існують багато згадок про річки. Ібн-Батутта без особливих пригод дістався Тімбукту, і в цей час це було велике процвітаюче місто. А через декілька століть цей самий шлях виявився для європейців надзвичайно тяжким, а Тімбукту своїм виглядом відверто розчарував.

Чому відбулися такі перетворення? Невже Тімбукту був збудований у пустелі?

Зараз цілком впевнено можна сказати, що першопричиною опустелювання Сахари була господарська діяльність людини. Цей процес почався багато тисячоліть назад, ще в часи мисливців кам'яного віку. Мисливські племена завжди використовують вогонь для різних цілей: для загінного полювання, випалювання лісових масивів, у ритуальних цілях. Коли в сухий сезон підпалювали суху траву, починалися величезні пожежі. Судячи по знайденим слідам стоянок, територія Сахари, яку тоді займала савана, була досить таки густо заселена.

Поселення знаходились вздовж річок і озер. У цих місцях рослинність постраждала особливо сильно і не встигала відновлюватись. До того ж мисливці були знищували великих тварин, що в кінці кінців по екологічному ланцюгу привело до нашестя комах, а це негативно впливало на рослинність і грунти. Почалась ерозія земель. Дощі, а особливо зливи, посилювали ерозію: активізувався поверхневий стік, а грунтові води поступово збіднювалися, їх рівень знижувався. Сильні паводки змінювались меженню, під час яких річки дуже міліли, а ті і втрачались у пісках.

Тільки в ХХ столітті вчені дійшли висновку, що значні пісчані масиви вказують на те, що на цій території знаходились крупні річкові долини. Адже саме пісчані і кам'янисті грунти особливо легко піддаються ерозії. Грунти деградували, зносилися водами й вітрами. Саме таким чином розпочинається формування барханів.

Інші цікаві матеріали

Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився Кенігсберзький особливий військовий о ...

Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні
Управління земельними ресурсами дозволяє тримати руку на “пульсі” втілення земельної політики в реальне життя. Адже ліквідація монополії державної власності на землю зініціювала створення приватних агро групувань, ...

Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
Комплекс робіт при побудові планових геодезичних мереж методом тріангуляції складається з таких процесів: - проектні роботи; - рекогностування пунктів тріангуляції; - закладання цент ...

Інші цікаві матеріали

Головне меню