Столиця Республіки Індонезія

Сьогодні Індонезія - президентська республіка. Населення. Індонезія посідає четверте місце у світі за кількістю населення, причому зростає воно доволі швидко: якщо в 1950 р. тут прожило 79,5 млн осіб, то зараз утричі більше. Природний приріст і на сьогодні є досить високим - 14,5 особи на 1000 жителів. Майже третина індонезійців - діти до 15 років, хоча поступово їхня частка в населенні країни зменшується, відповідно збільшуючи частку старшої вікової групи. Середній вік індонезійця -

,8 року, тривалість життя - 67,3 року. Острови населені досить густо, середній показник - 129 осіб/км . численні мадурці (7 %), малазійці (7 %), а з некорінних - китайці.

Джакарта- столиця Індонезії, на острові Ява.Джакарта заснована на початку XVII cт. На місці зруйнованого голландськими колонізаторами індонезійського міста Джаякерта.В колоніальний час Джакарта мала назву Батавія. У Джакарті проживають 10 мільйонів осіб.Острів Ява найбільш заселений .На двох великих островах - Яві та Суматрі - тісняться 65 відсотків населення країни. На іншій території населення, як правило, зосереджене на узбережжях і в долинах річок. Індонезію населяють більше ніж 300 народностей, найбільша з яких яванці (45 %). Вони заселяють більшу частину Яви, південні узбережжя Суматри й Калімантана. На південному заході Яви проживають сунданці (14 %). З інших народів найбільш численні мадурці (7 %), малазійці (7 %), а з некорінних - китайці. Народи Індонезії розмовляють тисячам мовами та діалектами. Роль чинника, що інтегрує нації, відіграє індонезійська мова («Бахаса Індонезія»), що є державною.

У країні переважає сільське населення, городяни складають тільки 45 % жителів. Однак міське населення швидко зростає - майже на 4 % на рік. У другому за розміром місті країни - Бандунзі - проживають 2,78 млн жителів, а в місті Сурабая - 2,7 млн осіб. Найбільші банки й комерційні фірми зосереджені в торговельному й фінансовому центрі столиці - районі Кота. Місто Сурабая розташоване на острові Ява. Це морський порт у гирлі річки Калі-Мас і великий центр текстильної промисловості. Також тут працюють підприємства машинобудування, нафтохімічної та харчової промисловості, широко представлені численні художні промисли, зокрема знаменитий батик. Батик - це техніка розпису, за якої візерунок наносять на матерію тонким шаром розплавленого воску, після чого її опускають у фарбу, що замальовує невкриті воском частини.

У Джакарті знаходяться майже усі центральні заклади,Державний університете та багато інших вищіх навчальних закладів.Столиця є одним з найбільших промислових центрів Індонезії.

§5. Відомості про Республіку Індонезія. Адміністративний поділ - країна ділиться на 31 провінцію і 2 особливі адміністративні округи - Джакарта і Джок’якарта. Грошова одиниця - індонезійська рупія = 100 сенам.

Умовне позначення - Rp. Неформально, місцеве населення називає рупію "perak", це слово перекладається з індонезійської мови як "срібло". Перша індонезійська рупія з'явилася в 1945 році, спочатку індонезійська рупія перебувала у повсюдному зверненні, поряд з голландських гульденів і тієї рупією, емітентом якої виступало Японське окупаційний уряд. До кінця 1949 року, індонезійська рупія витіснила інші валюти. Згодом відбулася інфляція, уряд Індонезії провело реформи по деномінації національних грошей. 1965 ознаменувався випуском нової рупії.

Індонезійські банкноти в більшості своїй виготовляються з банкнотного паперу, проте існують кілька видів купюр, які мають полімерну основу. Вперше полімерні грошові білети були випущені в 1993 році гідністю в 50 000 рупій з нагоди 25-річчя з початку економічного розвитку держави. На лицьовій стороні цих банкнот зображений Сухарто, на задньому плані - аеропорт "Соекарно-Хатта" в Джакарті з злітає літак, що символізує розвиток Індонезії.

Другий випуск полімерних купюр, тепер уже номіналом в 100 000 рупій, припав на 1999 рік.

Це було пов'язано з рішенням Банку Індонезії випустити купюри, які мають більш високу ступінь захисту від підробок і які будуть менше зношуватися. Однак випуск подібних банкнот викликав деякі труднощі при роботі з лічильними машинами, тому в 2004 році знову стали випускати паперові гроші.Одна індонезійська рупія прирівнюється до 100 сенам, однак монети поступово виходять з обігу.

Паперові гроші випускаються вартістю в 100, 500, 1000, 5000, 10 000, 20 000, 50 000 рупій. Серед них можна виділити купюру в 1000 рупій розміром 141 х 65 мм. В середині на особовому обороті поміщений портрет капітана Паттімури.

Релігія - близько 80 % населення- мусульмани,Протестанти і католіки -10%, будизм і конфуціанство - 3%,анімізм - 7 %. В Індонезії іслам знайшов особливу форму: відбулося переплетення мусульманських звичаїв з індуїстськими й буддистськими традиціями, а також із культом предків

Зайнятість населення. Починаючи з 1980 економічно активне населення зросло на 45 млн. чоловік. Контингент населення щорічно поповнюється приблизно на 2,5-3 млн. за рахунок притоку молоді. Тільки частина їх працевлаштовується у великих містах на підприємствах та будівництвах. Більшість індонезійців, які не зуміли знайти собі місце в рамках формального сектора, шукають роботу в неформальних структурах, характерних для центрів урбанізації. Сьогодні, за оцінками на 2004, економічно активне населення Індонезії становить 105,7 млн. чоловік, з них 41,2% - жінки. Великі державні інвестиції в розвиток народної освіти в 1970-х відгукнулися зростанням рівня письменності дорослого населення з 47% у 1961 до 89% у 1997.

Інші цікаві матеріали

Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька
Метою дипломної роботи є порівняльна економіко-географічна характеристика міст Одеси та Луцька, дослідження економічного та соціального розвитку міст. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: ...

Особливості розвитку продуктивних сил Болгарії
Україна є постсоціалістичною державою для якої характерні ряд специфічних особливостей розвитку відмінних від інших країн світу. Тому узагальнення досвіду розвитку господарства інших постсоціалістичних країн є важливим ...

Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про ...