Основні властивості води Червоного та Чорного морів

В прибережній зоні Червоного моря води характеризуються високою температурою. З глибиною температура води дещо змінюється. Її поверхневі значення зберігаються до горизонтів 25-30 м, потім вона досить плавно знижується до горизонту 75 м, де стає близькою до 25-27°, звідси її величина ще знижується до горизонту 150 м і стає рівною 22- 23°, далі температура трохи убуває до горизонтів 200- 300 м, нижче за які вона залишається рівною 21,6-22,0° до дна.

Солоність на поверхні Червоного моря взимку зменшується від 42,0-40,20/00 на півночі до 39-38 0/00 в центральній і до 36,20/00 в південній частинах. У західного побережжя солоність дещо більше, ніж у східного. З глибиною солоність підвищується. У північних районах вона збільшується від 40 0/00 на поверхні і до 40,5-40,6 0/00 в придонних горизонтах. На півдні її поверхневі значення простежуються до горизонтів 25-30 м, звідки вона значно збільшується і на горизонтах 100-150 м рівна 40,0-40,5 0/00, глибше вона дещо збільшується до горизонту 300 м, де рівна 40,6 0/00. Ця або близька до неї величина простежується до дна. Влітку солоність на поверхні зменшується від 40 0/00 на півночі до 37,2 0/00 на півдні моря. Зберігається і деяке перевищення величин солоності біля західного берега в порівнянні з східним. У Червоному морі основні сезонні зміни термохалинних характеристик відбуваються у верхньому в 150-метровому шарі [16].

Головним гідрохімічним показником структури води Чорного моря є її солоність. Багато характеристик динамічної структури водних мас (щільність, питомий об'єм, стійкість шарів, розподіл динамічних висот і ін.) залежать від неї і від температури води. Солоність поверхневих вод в центральній частині Чорного моря складає в середньому 18 0/00, в деяких випадках вона перевищує 18,2 0/00 і навіть досягає 18,5 0/00. Сезонні коливання солоності в цій частині моря малі - у весняно-літній період, ближче до периферійних районів, мінімум її досягає 17,5 0/00. Поблизу берегів під впливом річкових вод солоність зменшується, сезонні коливання її тут значні.

Середня річна температура поверхневих чорноморських вод залежить в основному від географічного положення пункту спостереження і від переважаючих течій. З видаленням від берега середня річна температура змінюється порівняно мало.

Залежно від температури і солоності щільність води в Чорному морі значно змінюється як в часі, так і в просторі. У верхніх шарах весною і влітку вона зменшується. У центральних районах моря середня щільність води в поверхневому шарі близька до 1,0123 на максимальних глибинах вона досягає 1,0173.

Якщо випарувати 1 л поверхневої чорноморської води, вийде сухий залишок - приблизно 18 г солей. Як у всіх морях, головний компонент його - хлорид натрію (куховарська сіль), а також сульфат магнію, карбонат кальцію і ін. У глибинних водах Чорного моря під впливом анаеробних бактерій мікроспора сульфати відновлюються, при цьому утворюються сірководень і бікарбонати. В результаті вміст сульфатів в цих водах значно зменшений, а бікарбонатів - збільшено.

Під лужністю природних вод розуміється сумарний вміст слабких кислот в них, виражений в еквівалентах міліграма на 1 л води. Середня лужність поверхневих вод в Чорному морі складає 3,33 мг-экв/л, мінімальна лужність (близько 3,29 мг-экв/л) наголошується на глибині 100-150 м. Водневий показник (рН) в поверхневих чорноморських водах міняється від 8,1 до 8,5. Мінімум рН наголошується звичайно взимку, а максимум влітку [12].

З газів, розчинених у воді, найбільш поширений азот. У 1 л води поверхневого шару міститься в середньому 12,7 мл вільного азоту, що складає 15,9 мг/л. Вільного кисню в Чорному морі менше, проте від нього залежить життя. Він поступає у воду з повітря, коли температура води знижується - в цьому випадку розчинність газів збільшується, і виділяється в атмосферу, коли температура води підвищується сірководень, наявність якого у великій кількості ставить Чорне море в унікальне положення, з'являється на глибинах 150-200 м. Концентрація його спочатку складає біля 0,04- 0,16 мл на 1 л, на глибині 300 м вона наближається до 1 мл/л, на глибині 500 м - перевищує 3 мл/л, а нижче 1000 м-достигает 6 мл/л. Ці цифри відносяться до вільного і гідросульфидному сірководню.

Джерелом сірководню є розкладання залишків водних організмів. Як було встановлено півстоліття тому видатним російським хіміком Н.Д. Зелінським, сірководень в Чорному морі має біохімічне походження. Учений показав, що мешкають у великій кількості в глибинах моря особливі бактерії, що живуть в безкисневому середовищі, розкладають залишки тварин і рослин на ряд більш, простих хімічних сполук, які вступають у взаємодію з солями морської води. В результаті цієї реакції і утворюється вільний сірководень. У Чорному морі, де водообмін практично відбувається до глибини 150-200 метрів, а на дно постійно йде "дощ залишків" рослинних і тваринних організмів, зміст сірководня досягає 7,5 кубічного сантиметра на літр води, а загальна кількість сірководня в Чорному морі складає мільярд тонн. Протягом останніх 1-2 тисяч років ця кількість зберігається приблизно постійною. Хоча весь час відбувається утворення сірководня в глибинах моря, але паралельно з ним йде процес окислення сірководня іншими бактеріями, що мешкають на дні і в глибинах Чорного моря.

Інші цікаві матеріали

Господарський комплекс Щвейцарії
Актуальність теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних госпо ...

Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...

Рослинний світ Карпат
Карпати ─ величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віко­вічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високо­гірні озера — «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської тр ...