Причини, що впливають на зміни чисельності населення

Україна залишається переважно урбаністичною країною з помітною превагою міського населення над сільським. Станом на 1 травня 2008 р. чисельність міського населення становила 31,615 млн. осіб (68,3 %), сільського - 14,648 млн. осіб (31,7%). Найвища питома вага міського населення в Донецькій області - 95,5%, Луганській - 86,4 % та Дніпропетровській - 83,5 %. Найнижчій рівень урбанізації притаманний західним областям ,де переважає сільське населення, питома вага якого становить: у Закарпатській області - 62,9%, Івано-франківській - 57,1 % , Чернівецькій - 58,5%, Тернопільській - 56,8% та Рівненській - 52,5%.

Економічне зростання та швидка урбанізація наприкінці XIX ст. призводили до поступового зменшення народжуваності, хоча абсолютна кількість народжень постійно зростала. З 1860 по 1913 кількість народжень збільшилась більше ніж вдвічі. У 1906 році на українських землях народилося приблизно 1.460 тис. дітей, з них 1243.3 тис. в межах губерній Російської імперії і 210-220 тис. - в Австро-Угорщині. До 1911 р кількість народжень в російській частині збільшилася - до 1260.0 тис., хоча коефіцієнт народжуваності зменшився - з 44 до 40 на 1000 осіб. Кількість народжень на західно - українських землях майже не змінювалась через велику перенаселеність та еміграцію.

Перша світова війна, громадянська війна призвели до катастрофічного зниження народжуваності, яка у 1919 році зменшилась на третину порівняно з 1913 роком. Довоєнний рівень народжуваності відновився у 1925 році, але з кінця 20-х років знову почав знижуватися. Коефіцієнт фертильності в УРСР за 1925 -1929 рр. зменшився з 5.4 до 4.2 і продовжував зменшуватись. У 1958 1959 сумарний коефіцієнт народжуваності в УРСР (2.3) був одним з найнижчих у СРСР і за цим показником поступався всім республікам за винятком Латвії (1.94) та

Естонії (1.95). У 70-х оках коефіцієнт фертильності опустився нижче рівня відтворення населення (2.05) і до 1990 <http://uk.wikipedia.org/wiki/1990> році знизився до 1.84.

У 2008 -2009 роках сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні склав 1,46 дітей на 1 жінку. Традиційно він є вищим у сільського населення (1,8 дітей проти 1,3 у міського). Порівняно з 1988-1989 роками коефіцієнт фертильності скоротився більш ніж на 20% - з 1,9 дітей. Найбільше скорочення (близько 30%) було характерне для міського населення. У сільського населення сумарний коефіцієнт народжуваності скоротився приблизно на 20%.

В 90-і роки спад народжуваності значно прискорився і на початку ХХІ ст коефіцієнт народжуваності в Україні став одним із найнижчих у Європі (7.7 у 2001). З 2001 року народжуваність почала збільшуватися, через збільшення кількості жінок дітородного віку. За 2001-2009 кількість народжень збільшилась на 36% і перевищила рівень 1995 року. На 34% збільшився і коефіцієнт фертильності, досягнувши у 2008 році майже 1.5 народжених дитини на 1 жінку дітородного віку.

Середній коефіцієнт народжуваності в Україні склав у 2009 році 11.1 на 1000 осіб. Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою - у 2008 році - 11.6 на 1000 проти 10.8 у міських поселеннях.

Незважаючи на збільшення кількості народжуваності, статистика свідчить, що на одного новонародженого приходиться двоє вмерлих. Ці страшні цифри змушують задуматись. За останнє десятиліття смертність серед молоді зросла на 21%. В 2008 році кількісний показник розлучень зменшилось на 20%,а кількість укладання шлюбів знизився на 30 %. Україна втратила свою традицію багатодітних сімей. Згідно з соціальними даними 70% молоді відмовляються народжувати, 35% через те, що не впевнені в завтрашньому дні, 32% через відсутність нормальної заробітної плати. Нині в Україні третя частина молоді безробітня. В результаті зниження народжуваності, населення країни, старішає (біля 30% пенсіонерів.

Інші цікаві матеріали

Методика дослідження
В процесі вирішення поставлених завдань нами застосовані такі методи: моделювання, історичний, картографічний, літературний, порівняльно-географічний, системний, статистичний методи. Щоб бути обізнаним у розвитку соціальної і ...

Передумови розвитку соціальної інфраструктури в Чемеровецькому районі
Сукупність підприємств і закладів обслуговування на певній території утворює мережу обслуговування, яку називають соціальною інфраструктурою. Населені пункти, в яких розміщені підприємства сфери послуг, називають центрами обслу ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці,
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відомо, в ...