Причини, що впливають на зміни чисельності населення

Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (з 2005 по 2008 рр. на 43%), від хвороб органів травлення (на 11%), від інфекційних та паразитарних хвороб (менш ніж на 1%). За даними Національної академії наук, більше 65% всіх смертей обумовлені хворобами серцево-судинної системи, 12% раковими новоутвореннями і лише близько 7% - зовнішніми причинами.

Кількість смертей від інших причин з 2005 року зменшилась. Основні причини смертності у 2008 р : Хвороби серцеве - м’язового кровообігу - 480.120; новоутворення - 89.008; зовнішні причини захворюваності та смертності - 61.377; хвороби органів травлення - 35.195; хвороби органів дихання - 23.276; інфекційні та паразитарні хвороби - 17.256; туберкульоз - 10.357; хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) - 5.171; всього - 754.462(тис. чол.)[додаток 10].

Значною мірою піднялось число самогубств близько на 37%, лише серед підлітків ця цифра зросла на 17%. Дитяча смертність прогресує з надзвичайними темпами на приклад у 2009 році народилося 4111 дітей, з них мертвонароджених 1633 особи. Стрімко зросло число дітей народжених з вадами серця на 1000 малюків 6-8хворих. Ці показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн.

Статистичні порівняння подальшого розвитку країни важко передбачити. За основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6 % ) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4 % ) друге місце серед країн континенту, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109 місце у світі, коли ще в 1994р посідала 87місце.

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення. Згідно з останнім переписом населення України, проведеним 5 грудня 2001 року, у країні проживало 48 457 100 осіб. За даними Державної служби статистики чисельність населення України на 1 січня 2012 року склала 45,63 млн. осіб [додаток 3 табл.1.2.]

Якщо демографічна ситуація в нашій країні розвиватиметься за таким самим сценарієм, то до 2050 року нас за прогнозами ООН буде 36 млн. [4].

Висновки

Результати проведеного дослідження дають змогу зробити ряд висновків.

Станом на 1 січня 2012 року в Україні проживає 45 млн. 634 тис. мешканців. А за прогнозами дослідників в найближчі 5 років проживатиме 42 млн. [додаток 11]. Україна належить до країн з першим типом відновлення населення, який характеризується низькими показниками народжуваності, смертності і незначним природним приростом населення.

В Україні відбувається старіння населення, а також урбанізація - зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельність населення великих міст - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса - за рахунок прибуття населення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи.

Серед регіональних проблем необхідно відзначити особливо низьку народжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькій областях України, а також деформовану у бік збільшення частки населення старшого віку і абсолютне переважання в цій структурі жінок .

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки її властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення населення , його національно-культурними традиціями , побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі помітно впливають голодомори 1921-го , 1932-33рр. та 1946 року , які призвели до загибелі 10млн. осіб, війна 1941-1945рр., у продовж якої втрати становили 7 млн. осіб та Чорнобильська катастрофа 1986 року. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності на 40 % та зростання коефіцієнта смертності на 87 % призвели до того, що вперше в історії країни у 1991 році почався процес депопуляції , за якого кількість померлих почала перевищувати кількість народжених. Чисельність населення нашої країни скоротилась з 51,8 млн. осіб у 1989 році до 48,4 млн. осіб на кінець 2001 року, при цьому 92 % загального зменшення складають сільські жителі. Депопуляційний процес розпочався у сільській місцевості в 1979 році, а на загальнонаціональний рівень вийшов у 1991 році, тобто 19991 рік відкрив рахунок від’ємного приросту населення, який становив 39,1 тис.осіб. Однією з головних ознак демографічної кризи є погіршення умов відтворення сім'ї як первинного елементу формування відтворення населення і трудового потенціалу.

Інші цікаві матеріали

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...

Країни Закавказзя (Азербайджан, Вірменія, Грузія)
Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Регіон, розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку економічних зв'язк ...

Регіональний господарський комплекс, його галузева та територіальна структура
Розвиток національної економіки супроводжується поглибленням суспільного поділу праці і спеціалізації діяльності. Процеси спеціалізації потребують координації діяльності і формування зв'язків між різними галузями і виро ...