Причини, що впливають на зміни чисельності населення

Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (з 2005 по 2008 рр. на 43%), від хвороб органів травлення (на 11%), від інфекційних та паразитарних хвороб (менш ніж на 1%). За даними Національної академії наук, більше 65% всіх смертей обумовлені хворобами серцево-судинної системи, 12% раковими новоутвореннями і лише близько 7% - зовнішніми причинами.

Кількість смертей від інших причин з 2005 року зменшилась. Основні причини смертності у 2008 р : Хвороби серцеве - м’язового кровообігу - 480.120; новоутворення - 89.008; зовнішні причини захворюваності та смертності - 61.377; хвороби органів травлення - 35.195; хвороби органів дихання - 23.276; інфекційні та паразитарні хвороби - 17.256; туберкульоз - 10.357; хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) - 5.171; всього - 754.462(тис. чол.)[додаток 10].

Значною мірою піднялось число самогубств близько на 37%, лише серед підлітків ця цифра зросла на 17%. Дитяча смертність прогресує з надзвичайними темпами на приклад у 2009 році народилося 4111 дітей, з них мертвонароджених 1633 особи. Стрімко зросло число дітей народжених з вадами серця на 1000 малюків 6-8хворих. Ці показники входять у першу сумну десятку показників для європейських країн.

Статистичні порівняння подальшого розвитку країни важко передбачити. За основними показниками природних змін населення - народжуваності, смертності, природного приросту - Україна стоїть не тільки після країн Заходу, але й республік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності (9,6 % ) вона посідає передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення (15,4 % ) друге місце серед країн континенту, за очікуваною тривалістю життя (67 років) - 109 місце у світі, коли ще в 1994р посідала 87місце.

Сучасна демографічна ситуація характеризується збереженням тенденції скорочення чисельності населення України, його економічно активної частини і питомої ваги зайнятості населення. Згідно з останнім переписом населення України, проведеним 5 грудня 2001 року, у країні проживало 48 457 100 осіб. За даними Державної служби статистики чисельність населення України на 1 січня 2012 року склала 45,63 млн. осіб [додаток 3 табл.1.2.]

Якщо демографічна ситуація в нашій країні розвиватиметься за таким самим сценарієм, то до 2050 року нас за прогнозами ООН буде 36 млн. [4].

Висновки

Результати проведеного дослідження дають змогу зробити ряд висновків.

Станом на 1 січня 2012 року в Україні проживає 45 млн. 634 тис. мешканців. А за прогнозами дослідників в найближчі 5 років проживатиме 42 млн. [додаток 11]. Україна належить до країн з першим типом відновлення населення, який характеризується низькими показниками народжуваності, смертності і незначним природним приростом населення.

В Україні відбувається старіння населення, а також урбанізація - зростання частки міських жителів. Найбільш швидко зростає чисельність населення великих міст - Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса - за рахунок прибуття населення з невеликих міст і сіл в пошуках роботи.

Серед регіональних проблем необхідно відзначити особливо низьку народжуваність в Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Вінницькій областях України, а також деформовану у бік збільшення частки населення старшого віку і абсолютне переважання в цій структурі жінок .

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки її властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення населення , його національно-культурними традиціями , побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі помітно впливають голодомори 1921-го , 1932-33рр. та 1946 року , які призвели до загибелі 10млн. осіб, війна 1941-1945рр., у продовж якої втрати становили 7 млн. осіб та Чорнобильська катастрофа 1986 року. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності на 40 % та зростання коефіцієнта смертності на 87 % призвели до того, що вперше в історії країни у 1991 році почався процес депопуляції , за якого кількість померлих почала перевищувати кількість народжених. Чисельність населення нашої країни скоротилась з 51,8 млн. осіб у 1989 році до 48,4 млн. осіб на кінець 2001 року, при цьому 92 % загального зменшення складають сільські жителі. Депопуляційний процес розпочався у сільській місцевості в 1979 році, а на загальнонаціональний рівень вийшов у 1991 році, тобто 19991 рік відкрив рахунок від’ємного приросту населення, який становив 39,1 тис.осіб. Однією з головних ознак демографічної кризи є погіршення умов відтворення сім'ї як первинного елементу формування відтворення населення і трудового потенціалу.

Інші цікаві матеріали

Історія гірництва в Україні
Гірництво, яке започаткувало історію техніки й справило суттєвий вплив на становлення людського суспільства, було невід’ємною складовою життєдіяльності племен, що з давніх часів населяли територію України. Як свідча ...

Економіко-географічна характеристика Чілі
Чилі - держава на Південному - Заході Південної Америки. На Півночі межує з Перу, на Сході - з Аргентиною та Болівією, на Заході омивається водами Тихого океану. До складу території входять прибережні острови Чилійськог ...

Сінгапур
При виборі країни для написання аналітичної довідки я зразу визначилась, що хочу писати про Сінгапур. Для мене актуальність полягає в тому, що це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і населенням держ ...