Китай. Економіко-географічна характеристика країни

Населення.

Кожний п'ятий житель Землі - китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів наро­джуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2 % на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн чоловік.

Економіка Китаю функціонує в умовах надлишку робочої сили та прихова­ного аграрного перенаселення. Відбувається стихійна урбанізація, кількість міст з населенням понад 1 млн чоловік становить вже більш як чотири десятки.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 1/5 території проживає 2/3 населення країни. Половина його зосереджена в приморських ра­йонах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. На Північному Заході і в Тибеті на 1 км" припадає тільки 1-4 чоловіки. Протягом останніх десятиліть у результаті ак­тивізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграції в зонах міст-мільйонерів.

Найбільшими містами Китаю є Шанхай (понад 12 млн чоловік), Пекін (по­над 9), Тяньцзінь (8), Чунцін (7), Гуанчжоу, Фучжоу, Чанчунь, Шеньян (всі по 5-6 млн чоловік), а також Далянь, Ухань, Ціндао та ін.

Господарство.

У розвитку економіки КНР можна виділити кілька періодів: відбудови і першої п'ятирічки, «великого стрибка», «культурної революції» і сучас­них реформ.

У роки відбудови і першої п'ятирічки (1949-1957 pp.) була проведена земельна реформа, що ліквідувала пережитки системи феодалізму на селі. Розпочалася індуст­ріалізація країни. Внаслідок авантюристичної політики керівництва Китаю з 1958 року почалися роки «великого стрибка». Були поставлені нереальні завдання: за 3-5 років ліквідувати економічне й технічне відставання від економічно розвинутих країн. Було надмірно форсовано розвиток промисловості, а формою «вдосконалення» сільського господарства стало створення «народних комун». Почався економічний хаос, на подолання якого пішли роки. «Народні комуни» розукрупнили, селянам по­вернули частину усуспільненої власності і присадибні ділянки. Становище в еко­номіці дещо нормалізувалось. З 1966 року в Китаї почався період «культурної рево­люції» - політичної кампанії, яку розгорнули ліворадикальні політичні сили. Вна­слідок масових репресій було паралізовано діяльність господарських органів, знову дезорганізоване господарство країни. Завдяки проведенню системи заходів і цю кри­зу вдалося ліквідувати. В 70-ті роки економічний розвиток певною мірою стабілізу­вався. Керівництво Китаю відмовилося від пріоритетів ідеологічних доктрин.

У 1978 році було проголошено курс на економічну реформу («гайге»). Реформу розпочали з сільського господарства. Селяни одержали землю в довгострокову орен­ду, була впроваджена система сімейного підряду. Як результат - різко зросло вироб­ництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилась самостійність підприємств. Водночас у зовнішньоекономічній діяль­ності Китай перейшов до політики «відкритих дверей», тобто до політики спів­робітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, побудови віль­них економічних зон. У результаті змін, що відбулися у системі власності, в сучас­ному Китаї утворилось п'ять її форм: державна, колективна, особиста, приватна та державно-капіталістична. Різко зросла кількість приватних підприємств, в тому числі з участю іноземного капіталу.

Оцінка сучасного рівня економічного розвитку Китайської Народної Рес­публіки є досить неоднозначною. З одного боку, КНР - велика держава, що за аб­солютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має ве­ликі можливості в енергетиці (третє місце в світі за видобутком палива, в тому числі перше - за видобутком вугілля), посідає друге-третє місце за виробництвом сталі, перше - за виробництвом зерна і тканин. У КНР розвинуті космічна і атом­на промисловість, нафтохімія і електроніка. З другого боку, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення порівняно невелике.

Інші цікаві матеріали

Північно-Кавказький економічний район Росії
Склад Північно-Кавказького економічного району: Ростовська область, Краснодарський край, Ставропольський край; Республіки: Адигея, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія і Чеченс ...

Економіко-географічна характеристика господарства Тернопільської області і рівень його транспортного забезпечення
Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопіль ...

Застосування земельно-кадастрових робіт в методиці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для несільськог
Метою моєї курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації зе землекористувачам різних форм власності з виконанням кадастр ...