Господарство країн Африки

Для сучасного господарства країн Африки найбільш типовими є такі особли­вості: а) багатоукладність господарства; б) низький рівень економічних показників (національного доходу); в) аграрний характер економіки більшості країн; г) різке розмежування в сільському господарстві товарно-експортного виробництва, нату­рального і дрібнотоварного господарства, яке обслуговує місцеві потреби; г) поши­рення монокультури в сільському господарстві; д) переважання у промисловому виробництві гірничодобувної промисловості; е) збереження колоніального характе­ру в зовнішній торгівлі.

Істотними особливостями розміщення господарства більшості країн Африки є. зосередження економічної діяльності в кількох центрах і значний розрив у рівнях заселення, освоєності та економічного розвитку окремих територій та країн.

Порівняно економічно розвинутими в Африці є території, що прилягають до столиць - міст, які стали важливими економічними центрами ще в колоніальний період, а також до портів, через які експортують сировину і де частково переробля­ють її (район Касабланки в Марокко, Лагосу в Нігерії, Олександрії в Єгипті, Момбаси в Кенії та ін.). Значні промислові та економічні центри виникли в зонах добу­вання мінеральної сировини (центри «мідного поясу» в Замбії та Заїрі, промислові центри, пов'язані з районами нафто- і газопромислів в Алжирі та Лівії, промислові райони ПАР).

Африка - світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької си­ровини; какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство

країн, що розвиваються в Африці, не забезпечує місцеве населення продовольством внаслідок відставання в більшості країн виробництва основних продовольчих культур від темпів зростання населення. У сільському господарстві Африки використовується понад 1/3 площі материка. Під орними землями та ба­гаторічними насадженнями зайнято близько 7 %, а під пасовищами - 24 % площі континенту (мал. 126).

Основними зерновими культурами в Африці є просо, сорго, кукурудза, рис, пше­ниця і ячмінь; коренеплодами - маніок, батат, ямс, таро; плодовими - банани (ек­ваторіальна та субекваторіальна зона), фінікова (оазиси пустель) і олійна пальми (тропіки), маслина (субтропіки). Плантаційне господарство в Африці досить розви­нуте, але менше, ніж у Латинській Америці та Південно-Східній Азії. У тропічніїі зоні виникли тільки окремі розрізнені ареали плантацій (мал. 127).

На території Африки зосереджена значна частина світового поголів'я худоби, зокрема великої та дрібної рогатої худоби і в'ючних тварин. На континенті близь­ко 192 млн голів великої рогатої худоби, 210 млн овець, 176 млн кіз, 14 млн верб­людів. Провідне місце за кількістю голів належить країнам Східної Африки. Однак тваринництво як галузь господарства має дуже низькі показники виходу продукції. На півночі Африки основна частка сільськогосподарської продукції вироб­ляється в субтропічній зоні Середземномор'я та в долинах Нілу. В Марокко, Ал­жирі, Судані значні площі займають пасовища. Найбільш розораною частиною Аф­рики є зона саван і екваторіальних лісів у Західній Африці. У Центральній Африці умови сільськогосподарської діяльності досить різноманітні: в основних зонах еква­торіальних лісів земель дуже мало, а в саванах є значні пасовища, які можна

Мал 126. Сільське господарство Африки

ефективно використовувати тільки там, де немає мухи цеце. Східна Афри­ка має значну базу для розвитку тва­ринництва: тут знаходиться більш як 1/4 пасовищ материка, майже в усіх країнах регіону під випас використо­вується 40-50 % території,

У Західній Африці основними екс­портними культурами є какао, арахіс, кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці - пальмова олія, кава, бавовна; у Східній Африці - ба­вовна, чай, кава, сизаль, ваніль та го­ріх кеш'ю; у Північній Африці - олив­кова олія, цитрусові, вино. У Єгипті та Судані - головним чином бавовна. Основна причина відставання тваринництва - низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями звичаїв скотарських племен.

Інші цікаві матеріали

Вплив природно-ресурсного потенціалу на соціально-економічний розвиток Миколаївського регіону
Миколаївська область входить до складу Причорноморського економічного району, до якого окрім Миколаївської області входять: Одеська та Херсонська області та Автономна республіка Крим. Площа району -113,4 тис.км2. Специф ...

Регіональний аналіз Уральського економічного району
Уральський економічний район розташований на стику територій двох частин світу - Європи і Азії. До його складу входять: республіки Башкортостан і Удмуртія та Курганська, Оренбурзька, Пермська з Комі-Перм'яцький автономн ...

Кліматичні фактори
Актуальність теми. Клімат - багатолітній режим погоди, характерний для якої-небудь місцевості. Він виявляється в закономірній зміні погоди. Як і погода, клімат залежить від кількості сонячної радіації (від широти), від ...