Законодавче та нормативне забезпечення ринку земель

• збільшення доходів Державного бюджету України і місцевих бюджетів за рахунок надходження коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, забезпечення вільного обігу цих земельних ділянок та прав на них;

• забезпечення раціонального та ефективного використання земельних ділянок;

• підвищення ролі соціальних та екологічних пріоритетів у використанні землі.

Основними напрямами розвитку, стабільного функціонування та

регулювання розвиненого ринку землі є:

• безоплатна передача земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність громадянам України та продаж цих земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності;

• формування інфраструктури ринку землі, забезпечення її функціонування, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення прозорості операцій та зменшення інвестиційного ризику на цьому ринку;

• запровадження в Україні ефективної системи вивчення попиту та пропозицій, розвиток менеджменту та маркетингу на ринку землі;

• забезпечення оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення в ринкових умовах;

• створення механізму узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі функціонування ринку землі;

• забезпечення правового захисту прав учасників ринку землі;

• удосконалення економічних, правових засад механізму функціонування та регулювання ринку землі, створення прозорої інформаційної системи для забезпечення функціонування і регулювання цього ринку.

Запровадження ринкових засад у системі земельних відносин розпочалося ще на початку 90-х років XX ст., коли Постановою Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" (грудень, 1990 р.) усі землі України були оголошені об'єктом земельної реформи. Однак реальне формування ринку землі йшло дуже повільно. Перед державою стояло складне і відповідальне завдання - закріплення прав на землю для фізичних та юридичних осіб і проведення великого комплексу організаційно-економічних та землевпорядних робіт. Цей процес супроводжувався гострим політичним протистоянням, ускладнювався браком технічних і фінансових можливостей. Надто повільно створювались такі передумови формування ринку землі, як визначення меж населених пунктів, інвентаризація та приватизація земельних ділянок, запровадження оренди та грошова оцінка землі.

Установлення меж населених пунктів триває понад 10 років. Це зроблено тільки в 71,7% від загальної їх кількості, у т. ч. містах обласного значення -24%, районного - 46, у селищах - 54,7 і селах - 72,8%. Унаслідок цього неповністю визначено повноваження органів влади в прийнятті рішень про включення земельних ділянок в економічний оборот.

Становлення ринку земель населених пунктів відбувалося двома основними шляхами - купівлі-продажу ділянок громадянами для особистого використання і продажу їх органами влади фізичним та юридичним особам для підприємницької діяльності.

Ринок земельних ділянок для особистого використання громадянами неформально існував ще з радянських часів. Тоді люди мали право продавати свої садиби разом з присадибними ділянками з урахуванням не тільки вартості будівель та споруд, а й площі, якості і місцезнаходження земельної ділянки.

Інші цікаві матеріали

Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України
Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурс ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Уралу
Уральська гірська країна є природною межею між двома часинами світу – Європою та Азією. Особливості географічного положення цих гір, їх значна протяжність з півночі на південь зумовлює відмінності в окремих компонентах ...

Нафтова промисловість України
Нафтова газова промисловість є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Нафта є не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це ...