Законодавче та нормативне забезпечення ринку земель

- забезпечити переведення на орендні умови користування (за орендну плату) усіх земель державної і комунальної власності, за винятком випадків, коли ними користуються установи, що утримуються з відповідних бюджетів;

- збільшувати обсяги продажу земельних ділянок за ринковими цінами для підприємницької діяльності і будівництва житла, спрощувати і прискорювати процедури підготовки їх до продажу;

- здійснювати приватизацію нерухомого майна виключно на умовах одночасного продажу земельної ділянки або оформлення права її оренди;

- сприяти прискоренню викупу земельних ділянок раніше приватизованими підприємствами;

- установити порядок надання дозволів на будівництво та приймання в експлуатацію об'єктів тільки за наявності права власності на землю або її оренди;

- визначити перелік об'єктів містобудування, для спорудження яких земельні ділянки можуть надаватися виключно на умовах продажу;

- практикувати емісію земельних цінних паперів та залучення до бюджетів коштів від їх продажу;

- забезпечити прозорість вторинного ринку землі, об'єктивне відображення цін та вартості угод, повноту сплати податків і зборів;

- установити сплату податків і зборів (державного мита з експертної або порівняльної оцінки аналогічного продажу, податків на додану вартість та з прибутку) з різниці між ціною продажу та придбання, а за відсутності таких можливостей - з цін продажу.

Функціонування ринку землі має здійснюватись на засадах соціальної справедливості, дотримання державних та приватних інтересів, законності і прозорості, потреб збалансованого розвитку населених пунктів.

Успішне функціонування ринку землі потребує належного інституційного забезпечення, для чого необхідні такі основні передумови:

1. Формування інфраструктури ринку землі, що передбачає створення:

- мережі бірж, аукціонів, земельних банків, інших фінансово-кредитних установ, оцінних, консалтингових та ріелтерських, моніторингових структур, банків даних про попит і пропозиції на земельні ділянки;

- державного реєстру земель і реєстраційної системи;

- маркетингових структур з обслуговування ринку землі;

- спеціалізованих навчальних закладів і установ з підготовки кадрів для організації ринку землі та її експертного оцінювання.

2.Розроблення нормативної бази і техніко-економічної документації з правового забезпечення та обслуговування ринку землі, які б регулювали:

- проведення аукціонів, конкурсів з продажу земельних ділянок та права їх оренди;

- надання земельних ділянок у концесію для будівництва та експлуатації транспортної і міської інженерної інфраструктур;

- випуск земельних цінних паперів, еквівалентних вартості земельних ділянок та прав на них;

- діяльність фізичних та юридичних осіб з інвентаризації, реєстрації та експертної оцінки земельних ділянок, а також ліцензування, сертифікації та атестації цих видів діяльності.

3. Здійснення організаційних заходів з повнішої реалізації інвестиційної та бюджетної привабливості ринку землі. Вони мають охоплювати:

- щорічне складання для кожного населеного пункту переліків земельних ділянок для можливого їх продажу та обчислення надходжень до бюджетів коштів від приватизації;

Інші цікаві матеріали

Геодезія
Геодезична мережа — це сукупність пунктів на земній поверхні, закріплених спеціальними центрами, координати та висоти яких визначено геодезичними методами. Геодезичні мережі поділяються на: державні, спеціального ...

Географічна характеристика Туреччини
Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни – 781 тис. км. кв. Населення – 65 млн. чол. Столиця – Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччи ...

Країни Бенілюксу та Нідерланди
Бенілюкс — це економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Його формування почалося з валютної угоди й митної конвенції цих держав, які згодом уклали договір про створення економічного союзу. Цим договором перед ...