Законодавче та нормативне забезпечення ринку земель

Після цього Постановою Верховної Ради "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13 березня 1992 р. та Декретом Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992р. було процедурне забезпечено приватизацію землі громадянами.

Надалі правова база ринку землі доповнювалася спеціальними нормативними актами, які дали поштовх продажу земельних ділянок для підприємницької діяльності та заклали основи організованого ринку землі. Це насамперед укази Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14 жовтня 1993 р., "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню" від 29 грудня 1993 р. і "Про приватизацію і оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" від 12 липня 1995 р.

У 1996 р. загальноправові засади формування ринку землі були визначені і закріплені Конституцією України , якою встановлено, що право на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами, територіальними громадами і державою. Одночасно Основний закон гарантує право власності на землю та повного розпорядження нею. без чого неможливий ринок землі.

Ці конституційні положення реалізовані в Указах Президента України: "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19 січня 1999 р., "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення" від 4 лютого 2000 р. і "Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки" від 30 травня 2001 р.

Позитивну роль у розвитку ринку землі відіграли укази Президента України, закони про приватизацію і затвердження програм, де передбачалася приватизація підприємств разом із земельними ділянками.

З прийняттям нової редакції Земельного кодексу України відкрилися широкі можливості для включення землі в економічний обіг. Ринкові засади в земельних відносинах, започатковані або проголошені указами Президента України, набули законодавчого закріплення. Основні з них такі:

- конкретизація форм і способів реалізації права власності громадян та юридичних осіб на землю для господарської та підприємницької діяльності;

- розширення прав органів місцевого самоврядування щодо власності на землі територіальних громад та залучення їх в економічний обіг;

- запровадження порядку продажу земельних ділянок на конкурентній основі згідно з експертною оцінкою, що значно підвищує прозорість операцій з землею, обмежує адміністративне втручання, захищає права суб'єктів ринку і збільшує надходження до бюджетів усіх рівнів;

- уніфікація права користування землями на засадах оренди, що дасть змогу включити землі державної та комунальної власності в частковий економічний обіг і збільшити бюджетні надходження від орендної плати.

Забезпечення практики купівлі-продажу земельних ділянок достатньою нормативно-правовою базою - головна передумова формування та ефективного, цивілізованого функціонування ринку землі, запобігання процесам стихійності і тінізації в цій сфері.

Інші цікаві матеріали

Рекреаційна географія
Поступово охоплюючи всі сфери людської життєдіяльності рекреація і туризм стають невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі вони перетворилися на вагомий і визнаний чинник економічного розвитку. «Мультиплікац ...

Водоспади Південної Америки
Навіть при побіжному погляді на карту Південної Америки одразу впадає в око яскраво виражена своєрідність будови її поверхні. Це країна високих гір, великих плоскогір'їв і низин. Уздовж усього західного узбережжя на т ...

Рекреаційний комплекс
Комплекс задовольняє потреби населення в оздоровленні, відпочинку і змістовному проведенні вільного часу. В рекреаційний комплекс входять такі об’єкти інфраструктури, як санаторії і пансіонати, будинки і бази відпочинку, тури ...