Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Другу групу земель (складових екомережі) формуватимуть деградовані і малопродуктивні орні землі, які запропоновано залужити і залісити. Їх частка у структурі земельного фонду коливається за адміністративними районами від 2,5% до 30% (табл. 3) і складатиме для Поділля близько 17%. Адміністративні області делегуватимуть на даному етапі до складу екомережі такі частки земель: Тернопільська область - 417,647 тис. га, що становить 30,21% площі її території, Хмельницька область - 585,255 тис. га, що відповідає 28,40% території, Вінницька область - 760,716 тис. га, що становить 28,7% території. Ренатуралізовані землі створюватимуть потенційний резерв природоохоронної системи і слугуватимуть для розширення меж буферних зон. Розроблена інтегральна картосхема природоохоронної системи відображає приуроченість природних угідь, базових структурних елементів перспективної екомережі, заповідних територій та об’єктів у їх просторових поєднаннях (рис.6).

У п’ятому розділі дисертації ”Соціально-екологічне значення природоохоронної системи Подільського регіону”

розглядається антропоекологічний пріоритет ландшафтно-екологічної оптимізації території. Соціально-екологічна роль і значимість природоохоронної системи була оцінена за поєднанням трьох головних критеріїв: просторового комфорту природних умов, екобезпечності структури землекористування та ступеня сприятливості еколого-географічної ситуації. Проведене оцінювання просторової комфортності проживання населення показало, що в межах подільських областей показник просторової комфортності складає від 1,17 га/особу - у Тернопільській області до 1,36 га/особу - у Хмельницькій та 1,41 га/особу - у Вінницькій, що є близьким до його пересічноукраїнської величини (1,25 га/особу). Поділля належить до регіону з умовно комфортними просторовими ресурсами проживання (Царик Л.П., 2002, 2007).

Аналіз структури землекористування, при якому враховувалось співвідношення між природними екологічно стійкими та антропогенними екологічно нестійкими угіддями показав, що у 80% адміністративних районів Поділля структура землекористування є незадовільною, а отже, несприятливо впливає на якість природних умов життєдіяльності населення.

Оцінка якості навколишнього середовища території проводилась за статистичними та картографічними джерелами і враховувала сприятливість екологічних умов проживання населення. За цим критерієм адміністративні райони Поділля в основному віднесені до типологічних груп зі сприятливою та задовільною еколого-географічною ситуацією.

В результаті оцінювання ступеня комфортності природних умов життєдіяльності населення за трьома основними критеріями проведено інтегральну типологію адміністративних одиниць. Найсприятливіші природно-екологічні умови життєдіяльності існують в Шумському, Віньковецькому, Летичівському адміністративних районах, де органічно збалансовані коефіцієнт просторової комфортності проживання населення, структура землекористування та якісний стан довкілля. Основна група районів (51) має сприятливі та відносно сприятливі природні умови для проживання населення. Тільки у восьми районах ці умови є малосприятливими й у двох - несприятливими (рис.7).

Проблема збалансованого природокористування є визначальною, провідною у формуванні екостану Поділля, оскільки ерозійні процеси на орних землях, низька біопродуктивність агроценозів та деградованих природних геосистем, перевиснаження окремих агроландшафтів визначають здатність природно-антопогенних систем протистояти техногенним навантаженням.

Зонування земельних угідь за особливостями і доцільністю їх використання є інтегральним еколого-географічним заходом з оптимізації природокористування і покращання еколого-географічної ситуації. Сутність такого зонування пов’язана з потенційним функціональним використанням різних категорій земель, що особливо актуально в умовах їх перспективної приватизації. В межах кожного адміністративного району, сільських, селищних і міських рад виділені ареали екологічно стабільних угідь (лісово-чагарникових, лучно-пасовищних, водно-болотних), що складатимуть основу екомережі. До другої групи земель належать екологічно нестабільні угіддя у складі орних земель, земель промислово-транспортного використання, земель населених пунктів. Розроблена інтегральна картосхема природоохоронної системи Поділля репрезентує виокремлення земель - складових потенційної екомережі, під якими зайнято.

Інші цікаві матеріали

Інтеграційна стратегія України
Унікальність переважаючої більшості країн колишнього СРСР полягає в тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної і політичної системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно необхідні час і відповідні зусилля ...

Експортний потенціал регіонів України
Активна зовнішньоекономічна діяльність виступає одним з основних факторів ринкової трансформації економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності. Розвиток експортного потенціалу, збільшення його обсяг ...

Розвиток і розміщення виробництва мінеральних вод України
Удосконалення господарського механізму України в період формування ринкової економіки здійснюється на основі проведення економічних досліджень, у тому числі в галузі розміщення продуктивних сил. Пізнання законів розміще ...