Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Система управління, передбачаючи реалізацію головної мети, повинна виходити з того, що сума корисностей наближається до максимуму при оптимізації природокористування, тобто, на практиці, при оптимальному співвідношенні природних та антропогенно перетворених ландшафтних систем. Проведене районування території Поділля за ступенем антропогенної перетвореності з визначенням індекса антропогенної перетвореності як добутку рангу на частку даного виду землекористування за методикою К.Х. Гофмана, П.Г. Шищенка (1988). Регіональний індекс антропогенної перетвореності ландшафтних систем, розрахований для оптимальної структури землекористування, взято за нормативний. Регіональні індекси антропогенної перетвореності розраховані для фактичної, а також для пропонованого варіанту проектованої структури землекористування Поділля (табл. 4) зіставлені з нормативним регіональним індексом антропогенної перетвореності, що дозволило дати оцінку ступеня екологічності фактичної і проектованої структур землекористування з погляду їх наближеності до оптимальної (нормативної) структури.

ВИСНОВКИ

1. У теоретичному плані розроблені концептуальні підходи, алгоритми структурного аналізу регіональних природоохоронних систем, виокремлення їх базових елементів, формування екооптимальної територіальної організації ландшафтних систем. Природоохоронна система, яка є наступною логічною ланкою природоохоронної ідеї, розглядається як єдина територіальна система об’єктів, що перебувають під охороною з метою збереження всього біотичного і ландшафтного різноманіття, покращання стану довкілля загалом. Як просторова система, вона передбачає включення до своєї структури біотичних та абіотичних елементів, природних геосистем та антропогенізованих ландшафтів, пов’язаних між собою функціонально і територіально, які забезпечуватимуть стабілізацію екологічних умов, збереження біорізноманіття та формування необхідного екоеволюційного простору. Теоретико-методологічною основою розбудови природоохоронних систем є концепція екомережі, котра базується на ідеологією цілісності і саморозвитку природи. На сучасному етапі збереження природи концепція екомережі є інтегруючою, забезпечує нерозривну гармонійну єдність природи і людини та виступає невід’ємною складовою стратегії сталого розвитку.

2. Конструктивно-географічні дослідження проблем сталого розвитку території передбачають пошук збалансованих еколого-соціально-економічних пропорцій суспільного відтворення. Вони можуть мати різні моделі реалізації, в основу яких закладаються відмінні темпи і пропорції суспільного розвитку, однак соціально-екологічні пріоритети цих моделей є цільовими, незмінними. Пріоритетними функціями узгодженого розвитку будь-якого регіону є дві: антропоекологічна (забезпечення та відтворення умов середовища життєдіяльності людини) і природоохоронна (збереження біорізноманіття і забезпечення стійкості та динамічної рівноваги антропогенізованих геосистем).

3. Географічні дослідження природоохоронних систем проведено за двома змістовими напрямками: природничо-географічним та гуманістично-географічним, які органічно поєднуються у конструктивно-географічному підході. Дослідження ландшафтознавчих пріоритетів концепції екомережі було першочерговим завданням, оскільки ландшафтні системи є складовими частинами екомереж (природоохоронних систем), а їх функціонування відбувається у географічному просторі. Гуманістичність екомереж оцінено в контексті їх соціально-екологічної, суспільної ролі і значимості як екостабілізатора природного середовища життєдіяльності людей.

4. При конструюванні природоохоронних систем регіонального рівня відпрацьована система методів проектування, від якої залежала як реалізація стратегії, так і опрацювання критеріїв відбору. Вони дали можливість виокремити території природних ядер екомережі, зони, в межах яких доцільне створення екокоридорів, а також встановити території, в межах яких створення елементів регіональної екомережі принесе найбільший природоохоронний, а в загальному - соціальний і суспільний ефект.

5. Різноманітність природних умов Поділля, різні рівні організації заповідної справи є об’єктивною передумовою формування різнорангових елементів природоохоронних систем. Створена картографічна модель біоцентрично-мережевої ЛТС відображає каркас природоохоронної системи регіону, на тлі якого формуватимуться вузлові елементи регіональної екомережі.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура України
Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціальними-економічними показниками: - величина валового суспільного продукту; - національний доход; - частка національного доходу для споживання та н ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці,
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відомо, в ...

Розміщення продуктивних сил Черкаської області
В даній курсовій роботі нам належить розкрити тему “Розміщення продуктивних сил Черкаської області”. Ця тема надзвичайно багатогранна вельми актуальна. Вона несе в собі великий пізнавальний заряд. Адже, вивчаючи і а ...