Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Результати досліджень впроваджено автором у навчальний процес підготовки бакалаврів та магістрів на географічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка при викладанні навчальних курсів „Заповідна справа”, „Основи сталого розвитку”, „Екологічна географія”, „Наукові основи формування екомереж” та „Конструктивна географія”.

Особистий внесок здобувача.

Виконане дисертаційне дослідження є самостійною працею, в якій на основі положень конструктивної географії та ландшафтної екології реалізовано ідею розробки теоретико-методологічних і прикладних засад формування регіональних природоохоронних систем.

Сутність викладених в роботі висновків і положень, науково-практичних результатів належить автору та є його особистим доробком. Основні ідеї і висновки, отримані автором, відображені в опублікованих наукових працях та апробовані на конференціях, з’їздах і симпозіумах.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення дисертації та результати проведених досліджень доповідались автором на численних міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, з’їздах і семінарах, зокрема, на: І Міжнародній науковій конференції „Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці” (Тернопіль, 1999), ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Історія української географії та картографії: проблеми і перспективи” (Тернопіль, 2000), VІІІ з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк, 2000), ІІ Всеукраїнській науково-методичній конференції „Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України” (Чернівці, 2000), Міжнародному конгресі „Эниология 21 века” (Одеса, 2001), Міжнародній науковій конференції „Регіональні екологічні проблеми” (Київ, 2002), ІХ з’їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004), ІІ Міжнародній науковій конференції „Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004), І Всеукраїнському з’їзді екологів (Вінниця, 2006), Міжнародній науковій конференції „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій” (Луганськ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку депресивних регіонів” (Ніжин, 2007), Х з’їзді Українського географічного товариства (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на заповідних територіях” (Гримайлів, 2008), Міжнародному науковому семінарі „Природні ресурси регіону: проблеми використання й охорони” (Львів, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми збалансованого природокористування” (Кам’янець-Подільський, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток заповідної справи в Україні і формування Пан’європейської екологічної мережі” (Рахів, 2008).

Публікації.

За результатами проведеного дослідження опубліковано 83 наукові праці загальним обсягом 168 авт. арк. (з них автору належить 135 авт. арк.): чотири монографії (22,3, 14,8, 11,7 та 4 авт. арк.), 9 навчальних посібників (одноосібних 4), 33 статті у наукових фахових виданнях (одноосібних 28), 10 - у наукових збірниках, 19 - у матеріалах конференцій, з’їздів, 8 - тез доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації.

Повний обсяг дисертації становить 425 сторінок, у тому числі основна частина (вступ, п’ять розділів, висновки) - 317 сторінок. Робота містить 42 таблиці, 57 рисунків, 64 картосхеми, 13 додатків. У списку використаних джерел 537 найменувань.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади конструктивно-географічних досліджень природоохоронних систем”

проведено аналіз наявних підходів до дослідження природоохоронних територій та систем в контексті головних напрямків розвитку заповідної справи. Проаналізовано провідні ідеї кожного із напрямків та внесок вчених в їх розробку і реалізацію.

Сучасний науковий підхід до розвитку заповідної справи сповідує ідею провідної ролі природно-заповідних територій у розбудові екомереж, які стануть гарантом якості природного середовища життєдіяльності та важливою складовою сталого розвитку держави. Стратегія сталого розвитку проголошує методологію національної безпеки у соціально-економічній та екологічній сферах. Їх розвиток передбачає виважене поєднання інтересів за умови пріоритетного збереження біорізноманіття та підтримання якості природного середовища. Право кожної людини на продуктивне життя у гармонії з природою є головною метою сталого розвитку.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура України
Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціальними-економічними показниками: - величина валового суспільного продукту; - національний доход; - частка національного доходу для споживання та н ...

Паливно-енергетичний комплекс України
Прискорений соціально-економічний розвиток країни нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконалення енергетичного балансу з обов'язковим врахуванням досягнень науково-тех ...

Регіональні аспекти зовнішньої торгівлі Мексики
Зовнішня торгівля є однією з складових економічної науки, що з розвитком соціально-економічних відносин набула важливого значення для кожної країни. Тому якщо досить ефективно буде розвиватися зовнішня торгівля то і мож ...