Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Науковим втіленням стратегічних положень сталого розвитку є розробка концептуальних засад Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Прийнятий Верховною Радою Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі на період 2000-2015 років” регламентує етапи і терміни реалізації концептуальних засад Всеєвропейської стратегії в Україні.

Екомережа, на відміну від заповідних мереж, є цілісною багатофункціональною системою, основними функціями якої є збереження біорізноманіття, підтримування екологічної рівноваги, покращання стану довкілля та природних умов життєдіяльності суспільства, забезпечення стабільного розвитку держави. В межах основних регіонів України, до яких належить Поділля, формуватимуться регіональні екомережі або регіональні природоохоронні системи (РПС). Їхню основу становлять регіональні природоохоронні мережі, органічно поєднані у єдине функціональне ціле екостабільними природними угіддями. Створена структурна схема РПС (рис.1) та розроблена поняттєво-термінологічна система дозволяють уніфікувати, узагальнити відомості про об’єкт дослідження у певній логічній послідовності.

Природоохоронні системи виступатимуть багатофункціональними утвореннями, оскільки виконуватимуть низку взаємопов’язаних функцій: природоохоронну, середовищетвірну, ресурсозахисну, соціокультурну.

В основу концепції сталого розвитку покладено розуміння тісного взаємозв’язку екологічних, соціальних та економічних проблем, розв’язання яких можливе в комплексі, взаємозалежності. Сталий розвиток розглядають як такий, що сприяє економічному зростанню і водночас справедливому розподілу матеріальних благ між громадянами, якісному відновленню довкілля, зростанню рівня соціального забезпечення і рівня життя громадян. З гуманістичних позицій, сталий розвиток - це відповідальне, етично вивірене, екологічно безпечне зростання.

Маючи моделі реалізації, в основі яких різні темпи і пропорції суспільного відтворення, сталий розвиток передбачає незмінні, цільові соціально-екологічні пріоритети розвитку. Пріоритетними функціями узгодженого розвитку будь-якого регіону в сучасних умовах є антропоекологічна (забезпечення та відтворення умов середовища життєдіяльності людини) та природоохоронна (збереження біорізноманіття і забезпечення стійкості та динамічної рівноваги антропогенізованих геосистем) (Гродзинський М.Д., 1993). Пріоритет другого порядку необхідно визнати за виробничою функцією геосистеми, згідно з якою природна геосистема має найвищий природний потенціал. Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей розвитку, в якому узгоджується соціальне, екологічне та виробниче начало і розглядається як триєдиний взаємопов’язаний суспільний процес. Згідно з зазначеними функціями, стале економічне зростання має супроводжуватись підвищенням стандартів життя та якості природного середовища.

Конструктивно-географічний підхід передбачає створення таких логічно-предметних схем природоохоронних систем, які відповідали б критеріям доцільності й оптимальності. Конструкт є модельним утворенням, яке відображає закономірності просторово-часової організації певного об’єкта і з допомогою якого здійснюється оцінка вірності знань про певні властивості, процеси, явища, що з ним відбуваються в реальності. Стосовно об’єкта дисертаційного дослідження, то ним є регіональна система охорони природи як структуроване і впорядковане утворення. Конструктивно-географічний напрямок досліджень об’єкта означає, що вони спрямовані на виявлення просторово-часових закономірностей його організації та їх використання в управлінській діяльності.

При географічному дослідженні природоохоронних мереж, зокрема екомереж, окреслюються дві основні змістовні складові - екосередовищна й антропічна. Перша має зміст традиційного природничого спрямування, оскільки завдання збереження та відновлення природних комплексів є енвайронменталіським за його природничою змістовністю; друга - гуманістична складова - поки що опрацьована недостатньо, проте вона є наскрізною для такого виду досліджень завдяки їх суспільній мотивованості, соціальній спрямованості (Пащенко В.М., 2004). Таке трактування географічних досліджень екомережі надає їм два головні аспекти: природничо-географічний та гуманістично-географічний, які органічно поєднуватимуться у конструктивно-географічному лоні. Вивчення ландшафтних складових природоохоронних мереж та екомереж є природничим об’єктно і предметно, оскільки досліджуються природні за походженням земні об’єкти і напрацьовуються відповідні їм наукові знання. Гуманістичність екомереж проявляється в їх соціально-екологічній, суспільній ролі і значимості як середовища життєдіяльності людини з його просторовим і психолого-екологічним та естетичним комфортом.

Інші цікаві матеріали

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці, торф
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відом ...

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради Коломийського району
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...