Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Збереження і відтворення усього ландшафтного різноманіття регіону є одним з основних критеріїв репрезентативності екомереж. В основу виокремлення просторових структур екомережі покладено ландшафтний підхід, згідно з яким збереження ландшафтного різноманіття забезпечуватиметься в розрізі основних таксонів фізико-географічного районування території. Це означає, що певному рангу фізико-географічних таксонів відповідатиме певний ранг заповідних територій, зокрема біосферний заповідник - природній зоні, підзоні, фізико-географічній гірській країні; природний заповідник, національний природний парк - фізико-географічному краю, фізико-географічній області чи декільком областям; заказник, регіональний ландшафтний парк - фізико-географічному району, районам; пам’ятка природи, заповідне урочище - ландшафту і його морфологічним одиницям: місцевостям, урочищам. Такий поділ можна вважати умовним, однак він даватиме можливість репрезентувати заповідними об’єктами ландшафтні структури території і таким чином забезпечувати збереження ландшафтного різноманіття регіону (рис. 2).

Важливою географічною особливістю екомережі є її ландшафтно-ценотичне наповнення, яке мало б відповідати ценотичному різноманіттю території на рівні ключових, сполучних, буферних та відновлювальних територій. Ценотична значимість заповідних територій, а відтак й екомережі, оцінена за двома параметрами: наявністю в ній типових та рідкісних угруповань.

У другому розділі

дисертації „Формування і розвиток природоохоронних територій Поділля: історична ретроспектива”

розглянуті історико-географічні аспекти розвитку заповідної справи, створення і розбудови мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Проведений аналіз історичної ретроспективи розвитку природозаповідання і природодослідження Поділля дав змогу виокремити шість історичних етапів, простежити всю складність і суперечливість цього процесу, висвітлити вклад науковців, природодослідників у розбудову заповідної справи.

Структурно-функціональний аналіз наявної мережі територій і об’єктів ПЗФ, яка слугуватиме основою головних структурних елементів перспективної екомережі, засвідчив низький рівень її функціональної структурованості, незначну частку заповідних площ у структурі земельного фонду більшості адміністративних районів (0,1-5,0%), відсутність у деяких природних районах заповідних об’єктів, які гарантували б збереження ландшафтного різноманіття (площею 500-1000 га), невиправдано низьку кількість соціально орієнтованих заповідних категорій - ПНП та РЛП, малу ефективність загальнозоологічних заказників тощо. Одним із завдань реконструкції природно-заповідної мережі Поділля є створення ефективної функціонально-територіальної структури, яка репрезентувала б якомога більше категорій заповідання у їх доцільних просторових співвідношеннях у межах кожного ландшафтного району (рис. 3) (Царик Л.П., 2006).

Реалізація ландшафтознавчого підходу до формування екомережі дала можливість окреслити особливості її побудови:

первинними елементами екомережі є різнорангові ландшафтні комплекси - фації, урочища, місцевості тощо як основні складові ландшафтної оболонки та безпосередні об’єкти природокористування і природозаповідання,

екомережа характеризується біоцентрично-мережевою структурою, головним чинником формування якої є біотичні зв’язки між ландшафтами;

- екомережа є ландшафтним (системним) утворенням. Визначальна її ознака - наявність функціональних зв’язків (обміну речовиною, енергією, інформацією) між складовими. Достатньою умовою функціонально цілісної екомережі є наявність у кожного природного ядра екомережних зв’язків (принаймні одного різновиду) з одним із природних ядер цієї екомережі;

основним типом функціональних зв’язків екомережі, які забезпечують її функціональну цілісність, є зв’язки, пов’язані з процесами міграції біоти. Наявність міграційних біотичних зв’язків є емерджентною властивістю екомережі, котра відсутня у випадку лише територіального поєднання функціонально непов’язаних між собою об’єктів природно-заповідного фонду;

крім міграційної функції, екомережа виконує низку інших важливих функцій, зокрема середовищеутворювальну, ресурсну, господарську. Виконання екомережею цих функцій є необхідною умовою для належного збереження ландшафтного і біотичного різноманіття, формування і підтримання рівноваги природного середовища, оптимального для проживання людини.

Інші цікаві матеріали

Регіональний господарський комплекс, його галузева та територіальна структура
Розвиток національної економіки супроводжується поглибленням суспільного поділу праці і спеціалізації діяльності. Процеси спеціалізації потребують координації діяльності і формування зв'язків між різними галузями і виро ...

Сучасне районування України. Основні чинники та принципи розміщення підприємств теплової електроенергетики
Актуальність першого питання даної роботи полягає в тому, що раціональній територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування. Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмін ...

Дослідження яружно-балочного рельєфу Кривбасу як одного з елементів знань про природу рідного краю на заняттях географічного гуртка
Однією з базових складових частин географічної освіти є знання про найближче географічне оточення – природу рідного краю. Найбільш ефективному і поглибленому засвоєнню краєзнавчого матеріалу сприяє активне самостійне до ...