Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем

Третій розділ дисертації „Конструктивно-географічні засади створення перспективної регіональної екомережі Поділля”

присвячений розробці алгоритмів аналізу стану довкілля та компонування елементів перспективної екомережі, а також особливостям проектування і створення картографічних моделей її структурних елементів (природних ядер та екокоридорів). Загальну стратегію проектування екомережі можна уявити як вирішення низки послідовних проектних завдань, що базуються на дотриманні критеріїв обґрунтування і вирізнення як окремих елементів, так і екомережі загалом. Згідно з загальною стратегією проектування екомережі Поділля, на цьому етапі були виокремлені ареали ключових територій, зони, в межах яких доцільне створення екокоридорів, а також встановлені території, в межах яких формування елементів регіональної екомережі принесе вагомий природоохоронний, а загалом - суспільний ефект (Царик Л.П., 2007).

Оскільки головне завдання екомережі полягає у збереженні біорізноманіття, то в основі потенційних природних ядер знаходяться ареали найбільшої концентрації рідкісних, ендемічних і реліктових видів. Такими при проектуванні регіональної екомережі є види, занесені до Червоної книги України.

Встановлення ареалів поширення „червонокнижних” видів проводилось шляхом нанесення на карту їх відомих місцезнаходжень. Концентрація місцезнаходжень демонструє ареали їх поширення, які відрізняються на загальному фоні підвищеною кількістю „червонокнижних” видів, тобто є ядрами зосередження біорізноманіття. Опрацювання цих карт засобами геоінформаційних систем дало можливість виокремити ареали з підвищеною концентрацією місць існування „червонокнижних” видів.

Достатньо традиційним методом визначення ядер концентрації цих видів є нанесення щільності їх місцезнаходжень (тобто кількості червонокнижних видів на одиницю площі) й окреслення на картографічній моделі в якості ядра біорізноманіття контурів, які відповідають максимальним показникам. Побудовані таким методом карти концентрації „червонокнижних” видів території Поділля відповідають популяційному критерію вирізнення природного ядра екомережі (рис.4).

За допомогою цього ж методу визначено території, в межах яких зосереджена значна кількість ареалів біологічних угруповань, що мають особливу цінність і потребують збереження. Їхньою основою є угруповання, занесені у національну „Зелену книгу”. Окреслені ареали відповідають ценотичному критерію виокремлення природного ядра екомережі.

Врахування ступеня натуральності ландшафту при визначенні природних ядер екомережі здійснювалося з використанням ГІС-технологій та подальшого якісного аналізу стану території Поділля. Для проектування регіональної екомережі були встановлені території з найменш зміненим і фраґментованим рослинним покривом. Це вказує на репрезентативність таких територій, а також на натуральність ландшафтів в їхніх межах.

Визначення елементів екомережі в натурі проведено методом зіставлення картосхем натуральності ландшафту, ядер і смуг „червонокнижних” видів рослин і тварин, „зеленокнижних” угруповань з мережею наявних та перспективних заповідних територій. Приуроченість заповідних територій до ареалів натуральності ландшафту, ядер і смуг „червонокнижних” видів рослин і тварин, „зеленокнижних” угруповань свідчить про потенційну можливість залучення певного заповідного об’єкта як ймовірного елемента екомережі. Основу ключових територій становлять ті заповідні об’єкти, які відповідають біоекологічним, ландшафтним і територіальним критеріям вибору природних ядер. Заповідний статус певного об’єкта є визначальним чинником його рангу у регіональній екомережі. Так, національними елементами екомережі є заповідні території загальнодержавного значення. Статус місцевих елементів екомережі надається заповідним об’єктам місцевого значення.

Встановлені за допомогою картографічних методів ареали суцільного поширення природної рослинності, ядра і смуги підвищеної концентрації „червонокнижних” видів рослин і тварин, а також ареали концентрації „зеленокнижних” угруповань сприяли визначенню місць локалізації основних структурних елементів екомережі. Ключові території або природні ядра екомережі, що відповідають зазначеним критеріям, приурочені до територій з багатим біорізноманіттям та високим ступенем натуральності ландшафтів. Відповідність заповідних територій окресленим вимогам вказує на об’єктивні передумови проектування в їхніх межах ключових територій певного рангу (рис. 5, табл. 1).

Інші цікаві матеріали

Житлово-комунальне господарство
Галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду. Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний.[8]. Розвиток житлово-комунальної сфери спрямований на удосконалення системи управління, проведення економ ...

Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька
Метою дипломної роботи є порівняльна економіко-географічна характеристика міст Одеси та Луцька, дослідження економічного та соціального розвитку міст. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: ...

Регіональна економіка сільського господарства України
Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розм ...