Огляд літератури

Державний земельний кадастр займає особливе місце у кадастрі природних ресурсів. Це пов’язано з особливостями землі, як об’єкта земельного кадастру і її значенням, як одного з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища.

Земля – різновидність природних ресурсів, складний елемент біосфери. В її надрах наявні великі поклади корисних копалин, органічно пов’язані з землею водні і лісові ресурси, без яких життя не можливе.

Раціональне використання землі є широкою комплексною проблемою і стосується вона всіх сторін організації виробництва. Подальший розвиток сільського господарства значною мірою залежить від рівня використання земельних ресурсів. Необхідність раціонального використання землі зумовлене тим, що земля у всіх галузях народного господарства є предметом праці і головним засобом виробництва.

Земельний кадастр ведеться з метою гарантування прав власності на землю та інформаційного забезпечення учасників земельних відносин при реалізації їх повноважень, щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Призначення державного земельного кадастру є забезпеченням необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контроль за використанням і охороною земель, економічного й екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Формування земельних відносин у напрямі роздержавлення і приватизації земель з метою підвищення ефективності її використання й охорони супроводжується комплексом землевпорядних робіт і земельно-кадастрових дій як правового так і організаційно-господарського характеру. Активно ведуться роботи з видачі власникам землі державних актів на право приватної власності на землю.

Проведення земельної реформи в країні свідчить, що вона потребує чіткої системи даних державного земельного кадастру, який призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земель.

Стаття 196. державний земельний кадастр включає в себе такі складові частини: [1]

1. Кадастрова зйомка – це комплекс робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок, погодження їх із суміжними власниками і землекористувачами, відновлення меж на місцевості, встановлення меж обмежень та обтяжень, виготовлення кадастрового плану.

2. Кадастрове зонування – це встановлення місця розташування обмежень, щодо використання земель, меж кадастрових зон і кварталів, оціночних районів і зон, а також кадастрових номерів адміністративно – територіальних одиниць.

3. Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка якості грунтів за її природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на урожай сільськогосподарських культур в конкретних умовах.

4. Економічна оцінка – це оцінка землі, як природного ресурсу і головного засобу сільськогосподарського виробництва, як просторового базису в суспільному виробництві, яка здійснюється за економічними показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

5. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі, вона є нормативна і експертна. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

6. Державна реєстрація земельних ділянок забезпечує вивчення правового і господарського стану земель – це юридичне оформлення права власності і права користування земельних ділянок, видача власникам землі та землекористувачам документів, що посвідчують їх право і запису у відповідних реєстраційних документах.

7. Облік кількості характеризує кожну земельну ділянку за площею і складом угідь, ведеться по власниках землі та землекористувачах і проводиться за фактичним станом і користуванням земель.

8. Облік якості відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за набутими властивостями, ступенем забруднення і включає відомості про рельєф, економічний склад, вміст гумусу, еродованість. [1]

Проект Закону України «Про державний земельний кадастр» від 17 квітня 2003 року за №2613-1, внесений народними депутатами І. Томичем, Р. Ткачем, В. Камінчуком.

Інші цікаві матеріали

Продуктивні сили Полтавської області
Полтавщина з 1036 року ввійшла до складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими полками (Переяславським, Іркліївськи ...

Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості
Демографічна ситуація - це прояв особливостей відтворення населення по основних його процесах в конкретному часі і місці (регіоні, країні). У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напр ...

Географія та особливості розвитку розважального туризму в Бразилії
Сучасний етап характеризується значними та глибокими змінами в світовій економіці та міжнародних відносинах. Спостерігається стійка тенденція подальшого зміцнення всебічного співробітництва країн, поглиблення інтеграцій ...