Кадастрове зонування

.1. Встановлення місця розташування обмежень щодо

використання земель

З прийняттям Земельного кодексу України однією із скла­дових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування включає встановлення:

· місця розташування обмежень щодо використання земель;

· меж кадастрових зон та кварталів;

· меж оціночних районів та зон;

· кадастрових номерів.

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдоскона­лення і освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які ба­зуються на державній, комунальній та приватній власності на землю, чі­ткому обліку земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав вла­сників і користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купи­ти, продати, подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки, її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх використанням.

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо викори­стання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх пра­вами інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі зна­ходяться в середині або примикають до територій і об’єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підзем­них вод, або на них прокладено різні комунікації.

Відповідно до ст. 91 і ст.96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечува­ти використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог за­конодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників сумі­жних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сер­вітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в го­сподарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у по­рядку встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різ­них форм власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних ділянок, складної економічної системи, права обмеження що­до користування земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі дер­жавного земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування заре­єстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Обмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження на використання власності земельної ділянки або її частини в порядку передбаченому законом або договором.

Право власності на земельну ділянку не припиняється при встано­вленні обмеження (обтяження).

Земельним Кодексом України ст 90, 91, 95, 96 встановлено права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162, 163, 164 визначають норми охорони земель,

Обмеження прав на земельну ділянку

. Право на земельну ділянку може бу­ти обмежено законом або договором шляхом встановлення:

а) заборони на продажу в оренду (суборенду);

б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього вигляду нерухомого майна;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання ви­значених робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикоро­слих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в у установ­леному порядку;

є) інших зобов’язань, обмежень або умов.

Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або догово­ром.

Охоронні зони створюються:

а) навколо особливо цінних природних об’єктів, культурної спад­щини, гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захисту

їх від несприятливих антропогенних впливів;

б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, на­вколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх екс­плуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень ...

Париж, його історія, культура та суспільство
Метою роботи є історичний розгляд міста Парижа, його сучасний стан та прогнози на майбутнє. Згідно мети, було поставлено наступні завдання: проаналізувати історичний розвиток Парижу; дослідити сучасний стан м ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія - найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...