Кадастрове зонування
.1. Встановлення місця розташування обмежень щодо
використання земель
З прийняттям Земельного кодексу України однією із складових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування включає встановлення:
· місця розташування обмежень щодо використання земель;
· меж кадастрових зон та кварталів;
· меж оціночних районів та зон;
· кадастрових номерів.
У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдосконалення і освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які базуються на державній, комунальній та приватній власності на землю, чіткому обліку земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав власників і користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купити, продати, подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі операції з земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки, її правового статусу, в тому числі обмежень, пов’язаних з їх використанням.
Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами інших осіб виникають, як правило, у зв’язку з тим, що ці землі знаходяться в середині або примикають до територій і об’єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підземних вод, або на них прокладено різні комунікації.
Відповідно до ст. 91 і ст.96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів і дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам для визначення дозволених цілей у порядку встановлення земельного сервітуту. В умовах функціонування різних форм власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних ділянок, складної економічної системи, права обмеження щодо користування земельною ділянкою, необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і вдосконалювати.
Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.
Обмеження прав на земельну ділянку - це встановлення обмеження на використання власності земельної ділянки або її частини в порядку передбаченому законом або договором.
Право власності на земельну ділянку не припиняється при встановленні обмеження (обтяження).
Земельним Кодексом України ст 90, 91, 95, 96 встановлено права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів. Статті 162, 163, 164 визначають норми охорони земель,
Обмеження прав на земельну ділянку
. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:
а) заборони на продажу в оренду (суборенду);
б) умови прийняття спадщини тільки визначених спадкоємцем;
в) заборони на провадження окремих видів діяльності;
г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього вигляду нерухомого майна;
д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в у установленому порядку;
є) інших зобов’язань, обмежень або умов.
Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.
Охоронні зони створюються:
а) навколо особливо цінних природних об’єктів, культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій з метою охорони і захисту
їх від несприятливих антропогенних впливів;
б) уздовж ліній зв’язку, електропередач, земель транспорту, навколо промислових об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Інші цікаві матеріали
Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної
організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення,
оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень
...
Париж, його історія, культура та суспільство
Метою
роботи є історичний розгляд міста Парижа, його сучасний стан та прогнози на
майбутнє.
Згідно
мети, було поставлено наступні завдання:
проаналізувати
історичний розвиток Парижу;
дослідити
сучасний стан м ...
Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія
- найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком
повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий
та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...