Реформування адміністративно-територіального устрою України в контексті глобальних процесів просторової організації суспільства

Майбутнє реформування адміністративно-територіального устрою надає Україні хороший шанс на ділі перейти до реалізації концепції екорозвитку (стійкого розвитку), і внести, тим самим, свій внесок у збереження середовища проживання людини.

Серед безлічі факторів, що визначають особливості національного реформування простору, можна виділити кілька ключових, важливих з точки зору розуміння спрямованості та логіки трансформації адміністративно-територіального устрою України:

. Соціально-психологічний фактор.

Сформована, по суті, ще в XVIII столітті для потреб авторитарно-бюрократичного режиму, система державного управління в Україні, трансформувалася на сьогоднішній день в олігархо-бюрократичну. При цьому, на протязі всього періоду свого існування вона в цілому за своїм змістом не зазнала жодних принципових змін.

В основі влади бюрократичних режимів лежить гіпертрофована концентрація повноважень і ресурсів в руках державного адміністративного апарату. Вкрай негативними наслідками такої концентрації є: по-перше, істотне обмеження свободи дій інших суб'єктів соціуму - громадських організацій, інститутів самоврядування, господарюючих суб'єктів (і, насамперед, малого та середнього бізнесу) і індивідів, без якої не можливе становлення так званого громадянського суспільства; по-друге, формування умов, що сприяють постійному відтворенню системи соціально-економічних і політичних взаємин, що склалася в державі.

Контроль над фінансовими та інформаційними ресурсами надає бюрократії практично необмежені можливості впливу на процеси динамічної адаптації людської психології, виходячи з власних інтересів.

За визначенням Е. Фромма - розвивати ті риси людини, які в подальшому змушують його хотіти діяти саме так, як йому доводиться діяти, культивуючи, в кінцевому рахунку, «втечу від свободи». Одночасно, як правило, відбувається й трансформація свідомості самої «людини адміністративної» в напрямку, обумовленому максимою Д. Ектон: «влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно», що, зрозуміло, також не сприяє поліпшенню соціально-психологічного клімату в суспільстві. Благодатним грунтом є відсутність в країні демократичних традицій і систем цивільного контролю, низький рівень правової і політичної культури, а також певні етнопсихологічні особливості населення України [15;122].

Не маючи жодних можливостей впливу на процеси прийняття «державних» рішень, основна частина суспільства віддає право на рішення представникам бюрократичного апарату і одночасно складає з себе відповідальність за виникаючу ситуацію, сприяючи тим самим реалізації бюрократичних (кланових) інтересів, які далеко не завжди збігаються з інтересами соціуму.

Система жорстко централізованої влади виявляється, таким чином, паразитичним органом у соціально-економічному організмі, блокуючим дію такого важливого елементу механізму просторової організації, як самоорганізація суспільства.

Результат очевидний: з 30000 адміністративно-територіальних утворень і населених пунктів України лише трохи більше третини - 10859 - є життєздатними одиницями місцевого самоврядування, а сама система місцевого самоврядування, по суті, знаходиться в зародковому стані [17;65].

Слід відзначити той факт, що більша частина «життєздатних» органів місцевого самоврядування припадає на урбанізовані території, тоді як «нежиттєздатні» - на сільські, де проживає понад третини населення країни. Іншими словами, значна частина соціуму, по суті, позбавлена ​​навіть формальних можливостей якогось впливу на процеси прийняття адміністративних рішень, задовольняючись відведеною їм роллю «електорату».

. Інформаційний фактор.

В умовах надмірної централізації адміністративний апарат, головною функцією якого є управління, з об'єктивних причин вже просто не здатний виконувати цю функцію.

Основною причиною цього є крайня складність природно-соціально-економічної системи. В утвореннях подібного роду, відповідно до теорії комплексних систем, кожен рівень організації обробляє інформацію, що стосується тільки його, і передає іншим рівням лише те, що їм необхідно для виконання їхніх функцій. Генералізація, що має місце, призводить до істотного скорочення обсягу інформації (в особливості, яка йде по лінії зворотного зв'язку) і, отже, - до виключення багатьох важливих локальних нюансів, що не може не позначитися (і позначається, як показує досвід) на ефективності управлінських рішень. Відсутність прозорості і контролю над процесом прийняття рішень з боку суспільства тільки ускладнює ситуацію.

До цього слід додати і недосконалість існуючої на сьогоднішній день схеми організації адміністративно-територіального управління, яка не враховує сучасних соціально-економічних і екологічних особливостей територій, реальних господарських, інформаційних та інших видів зв'язків, що веде до ще більшого спотворення інформаційних потоків, а, отже, і до ще більшого зниження ефективності прийнятих управлінських рішень.

Інші цікаві матеріали

Сучасне районування України. Основні чинники та принципи розміщення підприємств теплової електроенергетики
Актуальність першого питання даної роботи полягає в тому, що раціональній територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування. Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмін ...

Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Курсова робота показує, наскільки глибокими і фундаментальними є знання, що набуті студентами при вивченні курсу, характеризує вміння самостійно досліджувати окремі питання теми. Курсова робота як важлива форма учбово ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія - найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...