Нормативно-правові акти, які регулюють методичні засади здійснення грошової оцінки земель в Україні

Нормативною базою, яка покликана була визначити та врегулювати методичні підходи до розрахунку грошової оцінки земель, стала "Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213. В квітні того ж року спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування і академії аграрних наук (№24/87/70/45 від 7.04.1995р.) було затверджено "Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів". 31 жовтня 1995 року постановою Кабінету Міністрів України №864 були затверджені доповнення до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, які встановлювали підходи до оцінки земельних ділянок в населених пунктах, де не проведена комплексна грошова оцінка території, а також за межами населених пунктів з метою приватизації земельних ділянок. В листопаді того ж року спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування і академії аграрних наук (№76/230/325/150 від 27.II.1995р.) було затверджено "Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", який приводив попередню редакцію Порядку у відповідність до норм зазначеної постанови. 30 травня 1997 року Кабінет Міністрів України видав постанову "Про Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)" №525, в якій зобов’язав Держкомзем, разом із зацікавленими міністерствами та відомствами, у тримісячний термін розробити Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів). Пункт 5 цієї ж постанови визначає такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 року №864 "Про внесення доповнень до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів". У зв'язку з введенням в дію з 1 січня 1997 року Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування і академії аграрних наук (№46/131/63/34 від 15 квітня 1997 року) були внесені зміни та доповнення до розділу 3 "Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів". Зазначена редакція розділу 3 цього Порядку стала основою для розробки еталонних проектів визначення результатів грошової оцінки земель с. Кропивник Коломийського району. Підходи щодо реалізації методичних засад оцінки земель населених пунктів, які визначені згаданим наказом, було розкрито у відповідних його розділах. Вищезазначені документи покладено в основу подальшого вдосконалення системи визначення розмірів грошової оцінки земель, їх оподаткування і переходу до засад, що більше відповідали б ринковим принципам функціонування механізму економічного регулювання земельних відносин. Значний вплив на визначення грошової оцінки земель мають норми Земельного кодексу України, зокрема зміст його другого розділу, який регулює віднесення земель до певних категорій використання. Від цього значною мірою залежить визначення об'єктів оцінки та коефіцієнтів, що враховують особливості їх функціонального використання. Враховуючи галузевий характер віднесення земель до певних категорій використання, можливість обліку однієї земельної ділянки в декількох категоріях, складнощі, які виникають в зв'язку з цим при визначенні переваг функціонального призначення, постановою Кабінету Міністрів України "Про Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)" №525, об'єктами грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення визначено земельні ділянки, що використовуються за функціональним призначенням незалежно від того, до якої категорії вони віднесені. Більшість показників, які впливають на проведення грошової оцінки земель населених пунктів, визначені містобудівним законодавством і нормативною базою, що діє в цій сфері. Закон України "Про основи містобудування", прийнятний Верховною Радою України 16 листопада 1992 року, визначає, що державні стандарти, норми і правила у сфері містобудування " .встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов ." (стаття 16). Основним нормативним документом, що визначає діяльність в сфері містобудування, є державний стандарт ДБН 360-92 (державні будівельні норми), який зазнав з часу його прийняття певних змін. Проте, визначення основних структурних елементів населених пунктів та принципові положення щодо нормування використання їх територій викладені саме в цьому документі. Вони є чинними зараз і покладені в основу показників, які використовуються для визначення грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Інші цікаві матеріали

АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...

Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу
Розвиток ринкових відносин вимагає насамперед раціональної взаємодії економіки та природи, тобто раціонального природокористування. До економічного розвитку відносимо вміле використання природних ресурсів максимальне зб ...

Економіко-географічна характеристика Чілі
Чилі - держава на Південному - Заході Південної Америки. На Півночі межує з Перу, на Сході - з Аргентиною та Болівією, на Заході омивається водами Тихого океану. До складу території входять прибережні острови Чилійськог ...