Радянська адміністративно-територіальна спадщина і спроби її подолання
Історія нинішнього адміністративно - територіального поділу країни йде корінням далеко вглиб століть. До кінця ХVIII ст. цей поділ переслідував різні цілі - фіскальні, військові та мобілізаційні, що знаходило відображення навіть у назвах адміністративно-територіальних одиниць княжого (тьма-тисяча-десяток), литовсько-польського (держава-воєводство-повіт) та козацького (полк-сотня-курінь) періодів вітчизняної історії. З втягуванням українських земель в загальноімперські процеси «адміністративної революції» кінця ХVIII ст., з відділенням цивільного правління від військового, суду і фінансів - від адміністрації, з початками ідеї поділу трьох гілок влади, на так званій «підросійській» Україні вводиться розподіл губернія-повіт -волость-село, а на «підавстрійській» - коронний край-округ-громада.
Внаслідок першої радянської адміністративно-територіальної реформи 1922-1925 рр. відбувся перехід на триступеневу (округ - район - село) систему управління українськими землями, яка в 1930 р. була трансформована в двоступеневу (район-село). А в 1932 р. система набула сучасного вигляду (область-район-село) (додаток Г, Д). За словами Михайла Ратушного, адміністративно-територіальна реформа в Україні назріла давно, оскільки існуючий поділ відбувся ще за часів до проголошення незалежності і, значною мірою, застарів: « . області, які створені не пам'ятаємо коли, в залежності від кількості комуністів на тій чи іншій території, так як це була одиниця виміру в радянський час для обкому партії». Більш того, головний ідеолог адміністративно-територіальної реформи Роман Безсмертний в ході дебатів в Івано-Франківську дозволив собі заявити навіть, що через нинішню систему організації території України не можна назвати державою, і додав: «Сьогодні ми досягли того рівня, коли те, що називається благополучним існуванням людини в конкретно взятих умовах, блокується тією системою територіального устрою, яка є в Україні. Нинішня система адміністративно - територіального устрою робить неможливим виконання того завдання, яке ми поставили перед собою, - зробити життя маленького українця благополучним» [2; 230].
Найчастіше рішення проблеми бачилося в укрупненні існуючих нині адміністративно - територіальних одиниць - сіл (хрущовські раднаргоспи), районів чи областей. У свій час пропонувалося навіть об'єднати найбільш і найменш благополучні в економічному відношенні області, незважаючи на географію. Однак значно більш реалістичним виглядав законопроект «Про генеральну схему розвитку і планування території України» (прийнятий і підписаний Президентом України 8 червня 2003 р.), який активно лобіювався «донецькими» після парламентських виборів - 2002 і з невідомої причини ними ж забутий. Автори законопроекту передбачали на місці нинішніх двадцяти чотирьох створення семи укрупнених областей плюс «священна корова» української політики 90-х рр XX ст. - Автономна Республіка Крим. На думку народного депутата України Михайла Ратушного, висловлену вже в ході обговорення нинішнього законопроекту, навпаки, було б доцільніше розукрупнити області: «І може це здасться революційним, я бачу при цьому умови, піднявши роль місцевого самоврядування, можна спокійно йти на ліквідацію такої одиниці, як район » [20]. Втім, саме по собі укрупнення областей, як і їх розукрупнення, а то й повна відмова від обласного поділу країни не вирішує проблеми, оскільки не дає відповідь на питання про принципи взаємин провінцій та центру.
Альтернативою обговорюваної схеми область-район може стати ідея Степана Гавриша про перехід від регіонального до земельної поділу України. На думку народного депутата, такий поділ є природним для нашої держави, відповідає його історичним і генетичним особливостям і національним інтересам. При такому поділі може бути створено від шести до десяти самодостатніх земель, які будуть мати приблизно однаковий ресурсний та соціально-економічний потенціал для власного розвитку. Ця самодостатність зменьшить їхню залежність від волюнтаризму й амбітності центру і стане гарантом стабільності в країні.
Інші цікаві матеріали
Вирівнювання мереж трилатерації Як і в тріангуляції та полігонометрії,
Як і в тріангуляції та
полігонометрії, вирівнювання мереж трилатерації може виконуватись корелатним
або параметричним методами, в яких застосовуються принципи способу найменших
квадратів, що вивчаються в курсі “Математи ...
Інтеграційна стратегія України
Унікальність переважаючої більшості країн колишнього СРСР
полягає в тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної і
політичної системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно необхідні час і відповідні
зусилля ...
Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської
конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до
складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився
Кенігсберзький особливий військовий о ...