Геодезичні роботи

Планово-висотна прив’язка складається із таких основних процесів:

- складання проекта робіт;

- маркіровка опознаків;

- розпізнавання і оформлення опознаків;

- польові геодезичні роботи.

Проекні роботи включають збір картографічних матеріалів та даних про існуючу геодезичну мережу точок, визначається технологія створення карти. Окрім цього, проектують способи геодезичного визначення координат опорних точок.

При винесенні проекту в натуру, детально вивчають місцевість i визначають місцерозташування опорної точки. Досить часто цей процес суміщається з розпізнаванням опорних точок на знімку. Опознаки вибирають на місцевості відповідно до проекту планово-висотної підготовки. За опознаки беруть чіткі контури, які розпізнаються на знімках з точністю не менш 0.1 мм в масштабі карти, що складається.

Висотні опознаки повинні вибиратися на рівнинній місцевості, можна використовувати характерні точки рельефу. Похибка в розпізнаванні висотного опознаку на місцевості не повинна призводити до похибки в висоті точки більше 0,1 висоти між горизонталями.

Розпізнану точку відмічають позначкою на аерознімку з точністю 0,1 мм, оформляють колом діаметром 10 мм, на зворотній стороні в більшому масштабі складається абрис.

В районах, де неможливо забезпечити чітке розпізнавання на аерознімках точок місцевості, перед аерофотозйомкою виконують маркування опознаків. Маркувальні знаки виконують у вигляді хреста, який складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або кола. При зйомках у масштабі 1:10000 маркування роблять тітьки у вигляді хреста. Розміри маркувальних знаків залежать від масштабу зйомки. Наприклад, розміри повинні бути не менше 0,15 мм i 0,05 мм у довжину і ширину одного променя знака "хрест", а відстань променя від центра знака - 0,05 мм, сторона квадрата або діаметр кола - 0,10 мм.

На місцевості розшукують пункти геодезичної опорної мережі та уточнюють, наскільки є реальним виконання запланованих геодезичних робіт. За необхідності в проект вносять корективи.

Для визначення координат опорних точок використовують відомі геодезичні способи: пряма, обернена чи комбінована засічка, теодолітний, полігонометричний чи висотний тахеометричний хід, нівелювання технічне, тріангуляція тощо. За сприятливих обставин (відкрита територія. наявність апаратури тощо) прив'язку знімків доцільно проводити з використанням GPS-спостережень способом швидкої кінематики.

При оформленні мaтepiалiв прив'язки знімків формують каталоги просторових координат всіх опорних точок, до яких додають контактні знімки з розпізнаними точками, зарисами та описами. Ці матеріали є основними в технічному звіті, якими виконавець звітує про виконаний обсяг робіт.

Інші цікаві матеріали

Країни Закавказзя (Азербайджан, Вірменія, Грузія)
Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Регіон, розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку економічних зв'язк ...

Економіко-географічна характеристика Республіки Індонезії
Назва "Індонезія" є складовим і походить від топоніма "Індія" (лат. Indus) В поєднанні з похідним від грецького слова "несос" (греч. нῆупт - острів), Буквально "Острівна Індія&q ...

Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України
Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурс ...