Вічна мерзлота.

Вічна мерзлота, багаторічномерзлі породи – товща гірських порід, температура яких протягом ряду років не піднімається вище за 0 градусів. Розрізняють багаторічномерзлі (зцементовані льодом), морозні (без включень льоду) й охолоджені (насичені розсолами) гірські породи.

Особливістю вічної мерзлоти є велика льодистість відкладів (на лід припадає подекуди до 80% обєму гірської маси).

Під час танення відбувається осідання земної поверхні – термокарст. Вічна мерзлота – природній фактор, який зумовлює характер ландшафтів Арктики й сибіру та впливає на господарську діяльність льодовиків.

В північній півкулі вічна мерзлота займає близько 25% суходолу. Максимальна потужність вічної мерзлоти досягає 1500м. (Середньосибірське плоскогіря), середня річна температура її змінюється від 0 до – 15 – 16 градусів на вершинах високих гір і до – 12 градусів на арктичних низовинах.

Багаторічна («вічна») мерзлота поширена в районах, де середні річні температури від'ємні. Гірські породи на певній глибині дуже довго, практично постійно, мають від'ємні темпе­ратури.

Розрізняють кілька видів багаторічної мерзлоти: мерзлий грунт, суха мерзлота (сухий пісок, скельні породи тощо), викопний, або «кам'яний», лід, який залягає у вигляді лінз чи значних шарів (названий так за давнє утворення та тривалий час існування— тисячоліття). Основною з них є мерзлий грунт, частинки якого зцементовані замерзлою вологою в його порах у суцільний міц­ний моноліт.

Мерзлотою на суші зайнято понад 21 млн. км2, або 14% площі суші. Крім Гренландії і Антарктиди, під льодовиками яких суціль­ного мерзлотного шару, мабуть, немає, де вона займає близько 11 млн. км2, або 47% площі країни, на Алясці — близько 75%, в Канаді — 68% (див. у карту). У південній півкулі мерзлота займає приблизно лише 1 млн. км2. У цих межах мерзлота не скрізь суцільна. Серед площ суцільної мерзлоти поширені таліки—ділянки немерзлих грунтів, зумовлені теплими підземними водами або потужним шаром снігу. Зустрічається острівна мерзлота — серед суцільних площ немерз­лих грунтів ділянки вічномерзлого грунту. Поверхневий шар, який відтає влітку, називається діяльним.

Межа поширення багаторічної мерзлоти

Карта поширення багаторічної мерзлоти в північній півкулі.

Загальний об'єм підземного льоду — 0,3 млн. кмг. Потужність мерзлоти різна —від кількох десятків сантиметрів на південній межі поширення до 1500 м на лівобережжі річки Вілюй. З висо­тою (в горах) потужність вічномерзлого шару зростає.

За походженням вічна мерзлота або релікт, або сучасне утво­рення. Вічна мерзлота як давнє утворення безперервно існує де­сятки тисячоліть. Свідченням того є знаходження в ній трупів мамонтів, які збереглися з льодовикової епохи. Вічна мерзлота як сучасне утворення відома в ряді місць суворого континенталь­ного клімату. Основною умовою можливого утворення мерзлоти є низькі температури за тривалої малосніжної зими та короткого літа, за яке мерзлота не встигає розтанути і накопичується в грунті.

Інші цікаві матеріали

Рекреаційні ресурси України
Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-т ...

Характеристика й особливості розвитку Київської області
Мета контрольної роботи полягає у розгляді здійснення подальших перетворень в усіх сферах суспільного життя, активізації економічного розвитку усіх галузей господарського комплексу області, збільшенні інвестиційної та і ...

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...