Вічна мерзлота.

Вічна мерзлота, багаторічномерзлі породи – товща гірських порід, температура яких протягом ряду років не піднімається вище за 0 градусів. Розрізняють багаторічномерзлі (зцементовані льодом), морозні (без включень льоду) й охолоджені (насичені розсолами) гірські породи.

Особливістю вічної мерзлоти є велика льодистість відкладів (на лід припадає подекуди до 80% обєму гірської маси).

Під час танення відбувається осідання земної поверхні – термокарст. Вічна мерзлота – природній фактор, який зумовлює характер ландшафтів Арктики й сибіру та впливає на господарську діяльність льодовиків.

В північній півкулі вічна мерзлота займає близько 25% суходолу. Максимальна потужність вічної мерзлоти досягає 1500м. (Середньосибірське плоскогіря), середня річна температура її змінюється від 0 до – 15 – 16 градусів на вершинах високих гір і до – 12 градусів на арктичних низовинах.

Багаторічна («вічна») мерзлота поширена в районах, де середні річні температури від'ємні. Гірські породи на певній глибині дуже довго, практично постійно, мають від'ємні темпе­ратури.

Розрізняють кілька видів багаторічної мерзлоти: мерзлий грунт, суха мерзлота (сухий пісок, скельні породи тощо), викопний, або «кам'яний», лід, який залягає у вигляді лінз чи значних шарів (названий так за давнє утворення та тривалий час існування— тисячоліття). Основною з них є мерзлий грунт, частинки якого зцементовані замерзлою вологою в його порах у суцільний міц­ний моноліт.

Мерзлотою на суші зайнято понад 21 млн. км2, або 14% площі суші. Крім Гренландії і Антарктиди, під льодовиками яких суціль­ного мерзлотного шару, мабуть, немає, де вона займає близько 11 млн. км2, або 47% площі країни, на Алясці — близько 75%, в Канаді — 68% (див. у карту). У південній півкулі мерзлота займає приблизно лише 1 млн. км2. У цих межах мерзлота не скрізь суцільна. Серед площ суцільної мерзлоти поширені таліки—ділянки немерзлих грунтів, зумовлені теплими підземними водами або потужним шаром снігу. Зустрічається острівна мерзлота — серед суцільних площ немерз­лих грунтів ділянки вічномерзлого грунту. Поверхневий шар, який відтає влітку, називається діяльним.

Межа поширення багаторічної мерзлоти

Карта поширення багаторічної мерзлоти в північній півкулі.

Загальний об'єм підземного льоду — 0,3 млн. кмг. Потужність мерзлоти різна —від кількох десятків сантиметрів на південній межі поширення до 1500 м на лівобережжі річки Вілюй. З висо­тою (в горах) потужність вічномерзлого шару зростає.

За походженням вічна мерзлота або релікт, або сучасне утво­рення. Вічна мерзлота як давнє утворення безперервно існує де­сятки тисячоліть. Свідченням того є знаходження в ній трупів мамонтів, які збереглися з льодовикової епохи. Вічна мерзлота як сучасне утворення відома в ряді місць суворого континенталь­ного клімату. Основною умовою можливого утворення мерзлоти є низькі температури за тривалої малосніжної зими та короткого літа, за яке мерзлота не встигає розтанути і накопичується в грунті.

Інші цікаві матеріали

Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України
Металургійний комплекс є одним з найголовніших комплексів держави. Без металургії як виробника конструкційних матеріалів неможливий розвиток машинобудування, а в зв'язку з цим і розвиток науково-технічного прогресу, її ...

Республіка Індонезія
Республіка Індонезія в даний час, завдяки раціональної економічній політиці і успішним реформам, перетворилася в аграрно-індустріальну державу. За багатьма показниками цю країну вже зараз відносять до групи нових індуст ...

Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні
Управління земельними ресурсами дозволяє тримати руку на “пульсі” втілення земельної політики в реальне життя. Адже ліквідація монополії державної власності на землю зініціювала створення приватних агро групувань, ...