Огляд літератури.

2) враховувати всі зміни (правові, кількісні, якісні, просторові і оціночні), що стосуються конкретних земельних ділянок, власників і орендарів;

3) забезпечувати оперативний доступ до матеріалів земельного ка­дастру на всіх рівнях управління;

4) мати аналітичну базу (програмне забезпечення) для безпосеред­нього ряду оцінок з окремих проблем використання земельних ресурсів;

5) забезпечувати у взаємозв'язку з моніторингом земель одержан­ня інформації, пов'язаної з деградацією ґрунтів і забезпеченням земель;

6) бути інтеграційною ланкою між усіма видами кадастрів, які іс­нують в Україні;

7) забезпечувати необхідною інформацією майнові відносини, пов'язані з володінням і користуванням землею, включаючи судові і фі­нансові органи, заходи з охорони довкілля.

Таким чином, державний земельний кадастр в Україні - це єдина державна багаторівнева система земельно-кадастрових робіт та процеду­ра визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий ре­жим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, зе­млекористувачів, категорії земель, а також кількісні, якісні й оціночні характеристики земельних ділянок.

Основними призначеннями державного земельного кадастру пови­нно бути визнання факту виникнення або припинення існування земель­ної ділянки як об'єкта права власності та права користування і забезпе­чення інформацією органів державної влади та органів місцевого само­врядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального ви­користання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цін­ності земель у складі природних ресурсів та ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, контролю за використанням і охороною зе­мель, економічного та екологічного обґрунтування проектів землеуст­рою.

Державний земельний кадастр є основою для інших відомчих і га­лузевих кадастрів та інформаційних систем.

Основними принципами ведення державного земельного кадастру є:

- забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки в межах України;

- запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

- запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірності.

Державний земельний кадастр включає такі складові частини:

- кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Кадастрові зйомки включають:

- кадастрову зйомку земельної ділянки;

- погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі та землекористувачами;

- відновлення або встановлення меж земельної ділянки на місце­вості;

- встановлення меж зон обтяжень і обмежень щодо використання земельної ділянки;

- виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттє­во впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощу­ваних у конкретних природо-кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою для відповідних сільськогосподарських культур. Вищим балом оцінюються ґрунти, які мають найбільшу природну продуктивність.

Суспільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні вперше проведенні в 1993 році. Бальна оцінка характеризувала агро виробничі групи ґрунтів за такими природними властивостями, як глибина генетичного горизонту, вміст гумусу, в міст фракцій фізичної глини, кислотність та ін. Як зазначається в методичних рекомендаціях з проведення бонітування ґрунтів в Україні, його дані служать для встановлення розмірів плати за землю і вартісної оцінки.

В Україні проведене загальне і часткове бонітування ґрунтів. Загальне бонітування проведене за основними природними властивостями. Вони характеризують грунт як природно-історичне тіло, що задовольняє у усередненні потреби всіх сільськогосподарських культур у поживних речовинах і волозі в конкретних умовах повітряного, теплового і водного режимів. Часткове бонітування ґрунтів проведене за природними властивостями, що найбільш повно корелюють з урожайністю озимої пшениці, озимого жита, вівса, кукурудзи на зерно, соняшнику, цукрових буряків, картоплі, льону.

Інші цікаві матеріали

Природно-антропогенні ресурси України, їх класифікація і оцінювання для потреб рекреації
Дедалі інтенсивніше зростає роль організації відпочинку для регенерації життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочин ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Уралу
Уральська гірська країна є природною межею між двома часинами світу – Європою та Азією. Особливості географічного положення цих гір, їх значна протяжність з півночі на південь зумовлює відмінності в окремих компонентах ...

Париж, його історія, культура та суспільство
Метою роботи є історичний розгляд міста Парижа, його сучасний стан та прогнози на майбутнє. Згідно мети, було поставлено наступні завдання: проаналізувати історичний розвиток Парижу; дослідити сучасний стан м ...