Особливості будови земної кори
Своєю назвою верхня твердокам'яна оболонка Землі завдячує згаданій вище гіпотезі Канта-Лапласа (мовляв, верхня оболонка розжареної планети остигала швидше, ніж глибинні горизонти і зрештою затверділа, утворивши порівняно тонкий шар - кору). У земній корі зустрічаються практично всі відомі хімічні елементи, проте основну роль у її будові відіграють кисень, кремній та алюміній; серед інших переважають залізо, кальцій, натрій, калій, магній. Проте у чистому вигляді окремі елементи у корі зустрічаються рідко. Здебільшого вони утворюють закономірні сполуки, які називають мінералами, а агрегатні скупчення мінералів одержали назву гірських порід. Саме гірські породи і мінерали становлять основу матеріального складу земної кори (користуючись фізико-хімічною термінологією, справедливим виглядає така ієрархія понять: тіло земної кори складається з "молекул" - гірських порід, які утворені "атомами" - мінералами, а останні, в свою чергу, складаються з "елементарних частинок" - хімічних елементів).
У земній корі виділяють три основних шари: осадовий, гранітний та базальтовий Поширення і співвідношення цих шарів дозволяють розрізняти два головних типи земної кори - кору материкову й океанічну та перехідну зону між ними. Нижню межу розвитку земної кори вперше встановив сербський сейсмолог А.Мохоровичич, який звернув увагу, що на певній глибині сейсмічні хвилі помітно міняють свою швидкість і напрямок (це й дозволило йому висловити припущення про те, що "переломи" фіксують межу між твердими породами кори та більш глибокими утвореннями з іншими фізичними (сейсмічними) характеристиками речовини; пізніше це припущення перевірялося сотні разів у різних частинах земної кулі, що й дозволило досить надійно встановити положення нижньої межі земної кори, названої на честь першовідкривача поверхнею або межею Мохоровичича, чи скорочено - "границею Мохо" або й просто- "М-поверхнею").
Материкова кора
має середню потужність близько 35 км, змінюючи її від 30 км (під давніми рівнинами) до 40-80 км (часом і більше) під горами. Основу материкової кори становить так званий гранітний шар, точніше - глибинні кислі магматичні породи, які за властивостями наближаються до гранітів (власне граніти, сієніти, мігматити тощо). Жорсткий гранітний шар перекривається менш потужним (0-15 км) осадовим горизонтом, складеним різноманітними породами, що утворювалися на поверхні Землі (торфи, піски, пісковики, глини, вапняки тощо) і підстилається відносно пластичним базальтовим шаром (магматичні породи основного складу, за властивостями близькі до базальтів).
Океанічна кора
, потужність якої пересічно становить від 5 до 15 км, утворюється переважно породами типу базальтів, що перекриваються досить тонким (до 1 км) шаром осадових порід (уламкових, карбонатних та ін.}. Середня щільність (густина) гірських порід земної кори становить 2,74 г/см3, зростаючи у базальтовому горизонті до 3,5 г/см3. Температурний режим кори визначається внутрішнім теплом Землі і лише тонкий приповерхневий шар (у помірних широтах - до 20 м) прогрівається Сонцем і відчуває сезонні коливання температури). Пересічно температура в земній корі зростає на 3°С при заглибленні на кожні 100 м, тобто так звана температурна сходинка у земній корі становить 33 м. На межі з мантією (поверхня Мохо) температура корової речовини сягає 500-1200°С. З глибиною відчутно зростає і тиск у земній корі, досягаючи на границі Мохо 40 млрд. Па (1 Па = 9,87*10-6 атм).
Інші цікаві матеріали
Організація і управління виробництвом
Актуальним питання в даному курсовому проекті є планування і
організація робіт виконання комплексу топографо - геодезичних робіт при
створенні планів в масштабі 1 : 50000 для ведення кадастру на території
Лисецької ...
Вирівнювання мереж трилатерації Як і в тріангуляції та полігонометрії,
Як і в тріангуляції та
полігонометрії, вирівнювання мереж трилатерації може виконуватись корелатним
або параметричним методами, в яких застосовуються принципи способу найменших
квадратів, що вивчаються в курсі “Математи ...
Продуктивні сили Полтавської області
Полтавщина з 1036 року ввійшла до
складу Київської Русі, а саме Переяславського князівства. За часів Богдана
Хмельницького територія Полтавщини була розподілена між сімома козацькими
полками (Переяславським, Іркліївськи ...