Особливості будови земної кори

Своєю назвою верхня твердокам'яна оболонка Землі завдячує згаданій вище гіпотезі Канта-Лапласа (мовляв, верхня оболонка розжареної планети ости­гала швидше, ніж глибинні горизонти і зрештою затвер­діла, утворивши порівняно тонкий шар - кору). У земній корі зустрічаються практично всі відомі хімічні елемен­ти, проте основну роль у її будові відіграють кисень, кремній та алюміній; серед інших переважають залізо, кальцій, натрій, калій, магній. Проте у чистому вигляді окремі елементи у корі зустрічаються рідко. Здебільшого вони утворюють закономірні сполуки, які нази­вають мінералами, а агрегатні скупчення мінералів одержали назву гірських порід. Саме гірські породи і мінерали становлять основу матеріального складу земної кори (користуючись фізико-хімічною термі­нологією, справедливим виглядає така ієрархія по­нять: тіло земної кори складається з "молекул" - гірських порід, які утворені "атомами" - мінералами, а останні, в свою чергу, складаються з "елементарних частинок" - хімічних елементів).

У земній корі виділяють три основних шари: осадовий, гранітний та ба­зальтовий Поширення і співвідношення цих шарів доз­воляють розрізняти два головних типи земної кори - кору материкову й океанічну та перехідну зону між ними. Нижню межу розвитку земної кори вперше встановив сербський сейсмолог А.Мохоровичич, який звернув увагу, що на певній глибині сейсміч­ні хвилі помітно міняють свою швидкість і напрямок (це й дозволило йому висловити припущення про те, що "переломи" фіксують межу між твердими поро­дами кори та більш глибокими утвореннями з іншими фізичними (сейсмічними) характеристиками речови­ни; пізніше це припущення перевірялося сотні разів у різних частинах земної кулі, що й дозволило досить надійно встановити положення нижньої межі земної кори, названої на честь першовідкривача поверхнею або межею Мохоровичича, чи скорочено - "границею Мохо" або й просто- "М-поверхнею").

Материкова кора

має середню потужність близько 35 км, змінюючи її від 30 км (під давніми рівни­нами) до 40-80 км (часом і більше) під горами. Основу материкової кори становить так званий гранітний шар, точніше - глибинні кислі магматичні породи, які за властивостями наближаються до гранітів (власне граніти, сієніти, мігматити тощо). Жорсткий граніт­ний шар перекривається менш потужним (0-15 км) осадовим горизонтом, складеним різноманітними по­родами, що утворювалися на поверхні Землі (торфи, піски, пісковики, глини, вапняки тощо) і підстилається відносно пластичним базальтовим шаром (магма­тичні породи основного складу, за властивостями близькі до базальтів).

Океанічна кора

, потужність якої пересічно становить від 5 до 15 км, утворюється переважно породами типу базальтів, що перекриваються до­сить тонким (до 1 км) ша­ром осадових порід (улам­кових, карбонатних та ін.}. Середня щільність (густина) гірських порід земної кори становить 2,74 г/см3, зростаючи у ба­зальтовому горизонті до 3,5 г/см3. Температурний режим кори визначається внутрішнім теплом Землі і лише тонкий приповерх­невий шар (у помірних ши­ротах - до 20 м) про­грівається Сонцем і відчу­ває сезонні коливання температури). Пересічно температура в земній корі зростає на 3°С при заглиб­ленні на кожні 100 м, тоб­то так звана температур­на сходинка у земній корі становить 33 м. На межі з мантією (поверхня Мохо) температура корової ре­човини сягає 500-1200°С. З глибиною відчутно зростає і тиск у земній корі, досягаючи на границі Мохо 40 млрд. Па (1 Па = 9,87*10-6 атм).

Інші цікаві матеріали

Рекреаційна географія
Поступово охоплюючи всі сфери людської життєдіяльності рекреація і туризм стають невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі вони перетворилися на вагомий і визнаний чинник економічного розвитку. «Мультиплікац ...

Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття
Закарпаття – мальовничий куточок України, має унікальне геополітичне та географічне положення. Розташоване на крайньому південному заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат і Придунайську низови ...

Русловий алювій Черемошу Вступ Черемош, права та найбільша притока (довжина 80 км, площа
Черемош, права та найбільша притока (довжина 80 км, площа басейну 2650 км2) Пруту, утворюється злиттям Чорного і Білого Черемошу в гірському селі Устеріки в Покутсько-Буковинських Карпатах. Витоки Чорного Черемошу (89 к ...