Коефіцієнти горизонтального розчленування території

Горизонтальне розчленування рельєфу (густо­та або інтенсивність розчленування) характеризує ступінь розвитку ерозійної мережі та щільність розмі­щення на досліджуваній території окремих негатив­них чи позитивних форм (тальвегів, ярів, улоговин, за­падин, горбів, пасем тощо). Визначення і подальше картографування горизонтального розчленування поверхні дозволяє не тільки районувати досліджува­ну територію за ступенем її "освоєння" ерозійною ме­режею, але й допомагає встановлювати стадію роз­витку рельєфу, його відносний вік.

Існують різні підходи до визначення показників горизонтального розчленування рельєфу.

1. Показник густоти ерозійного розчленування(Кг, км/км2) характеризує довжину тальвегів ерозій­них форм, що припадає на одиницю площі:

Формула 1.

де - сумарна довжина всіх тальвегів (серед них і постійної гідрографічної мережі), зафіксована картометричними роботами на досліджуваному во­дозборі (див. табл. 48), км;

F - площа водозбору, км2.

Показник густоти ерозійної мережі є однією з найбільш поширених характеристик горизонтально­го розчленування території. Саме таким способом визначається і широко вживана у науковій та технічній літературі густота гідрографічної мережі (річкової сітки), при розрахунках якої у чисельнику формули (1) враховується не загальна протяжність тальвегів еро­зійних форм, а сумарна довжина постійних водотоків (річок, струмків, каналів).

При картографуванні показники густоти ерозій­ного (або гідрографічного) розчленування розбивають­ся на інтервали (наприклад: менше 1 км/км2, 1-2 км/ км2, 2-3 км/км2 тощо) і виносяться у легенду карти та показуються на самій карті якісним фоном - фарба­ми або штриховкою.

Разом з тим показник густоти ерозійного розч­ленування, що являє собою величину відносну (дов­жина ерозійних форм відноситься до площі), усклад­нює можливості співставлення горизонтального роз­членування з іншими основними морфометричними показниками - глибиною розчленування та кутами похилу поверхні, оскільки останні представлені зде­більшого абсолютними величинами і можуть визна­чатися не тільки для площі, а й для будь-якої окремої точки на поверхні. Саме через цю обставину заслуго­вують на увагу й інші способи оцінки горизонтального почленування.

2. Віддалення вододілів від місцевих базисів ерозії

характеризується довжиною схилів, яка являє собою величину абсолютну, що знаходиться у функ­ціональній залежності від глибини розчленування, тобто висоти схилу (h) та середнього кута його падін­ня ():

Для побудови карт віддалення вододілів від таль­вегів у межах кожного елементарного водозбору (на­приклад, водозбору третього порядку) проводять се­рію ліній падіння схилів, на яких відкладаються (почи­наючи від тальвегу) рівновеликі відрізки, довжина яких призначається в залежності від масштабу карти та характеру рельєфу (наприклад, на картах масшта­бу 1:25000 такі відрізки розмічають через 0,4- 1,0 см, що відповідає відстаням 100-250 м на місцевості). Рівновіддалені від тальвегів точки з'єднують плавни­ми кривими, які й являють собою ізолінії віддалення від місцевих базисів денудації. Для унаоч­нення карти площі між ізолініями доцільно зафарбо­вувати або штрихувати.

За такою самою методикою будуються і карти довжини ліній стоку, проте на них віддалі вимірю­ються у зворотному напрямку - не від тальвегів, а від вододільних ліній. Такі карти особливо зручні при вивченні інтенсивності поверхневої ерозії (пло­щинного змиву, яротворення тощо), а відтак станов­лять великий інтерес для практиків землевпорядку­вання, екологів, агрономів, меліораторів та фахівців інших галузей господарства.

Зважаючи на працемісткість картометричних побудов при виконанні описаних вище робіт, на прак­тиці дуже часто виконуються наближені обчислення, за якими визначається так звана середня довжина схилів (І0сх,м ). Наближеність оцінки середньої дов­жини схилу пов'язана з припущенням, що основний тальвег проходить по центральній частині досліджу­ваного басейну (в дійсності це буває дуже рідко), од­нак, як показують спеціальні дослідження, подібні розрахунки цілком влаштовують практиків, особливо при проведенні робіт на значних за розмірами пло­щах.

При цьому

(Тут коефіцієнт 1000 вживається для переведен­ня довжини схилів у метри, оскільки і площа, і сумар­на довжина тальвегів виражені у кілометровій сис­темі).

Інші цікаві матеріали

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...

Об’єкти і заповідні території Полісся
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збер ...

Сінгапур
При виборі країни для написання аналітичної довідки я зразу визначилась, що хочу писати про Сінгапур. Для мене актуальність полягає в тому, що це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і населенням держ ...