Коефіцієнти горизонтального розчленування території

Горизонтальне розчленування рельєфу (густо­та або інтенсивність розчленування) характеризує ступінь розвитку ерозійної мережі та щільність розмі­щення на досліджуваній території окремих негатив­них чи позитивних форм (тальвегів, ярів, улоговин, за­падин, горбів, пасем тощо). Визначення і подальше картографування горизонтального розчленування поверхні дозволяє не тільки районувати досліджува­ну територію за ступенем її "освоєння" ерозійною ме­режею, але й допомагає встановлювати стадію роз­витку рельєфу, його відносний вік.

Існують різні підходи до визначення показників горизонтального розчленування рельєфу.

1. Показник густоти ерозійного розчленування(Кг, км/км2) характеризує довжину тальвегів ерозій­них форм, що припадає на одиницю площі:

Формула 1.

де - сумарна довжина всіх тальвегів (серед них і постійної гідрографічної мережі), зафіксована картометричними роботами на досліджуваному во­дозборі (див. табл. 48), км;

F - площа водозбору, км2.

Показник густоти ерозійної мережі є однією з найбільш поширених характеристик горизонтально­го розчленування території. Саме таким способом визначається і широко вживана у науковій та технічній літературі густота гідрографічної мережі (річкової сітки), при розрахунках якої у чисельнику формули (1) враховується не загальна протяжність тальвегів еро­зійних форм, а сумарна довжина постійних водотоків (річок, струмків, каналів).

При картографуванні показники густоти ерозій­ного (або гідрографічного) розчленування розбивають­ся на інтервали (наприклад: менше 1 км/км2, 1-2 км/ км2, 2-3 км/км2 тощо) і виносяться у легенду карти та показуються на самій карті якісним фоном - фарба­ми або штриховкою.

Разом з тим показник густоти ерозійного розч­ленування, що являє собою величину відносну (дов­жина ерозійних форм відноситься до площі), усклад­нює можливості співставлення горизонтального роз­членування з іншими основними морфометричними показниками - глибиною розчленування та кутами похилу поверхні, оскільки останні представлені зде­більшого абсолютними величинами і можуть визна­чатися не тільки для площі, а й для будь-якої окремої точки на поверхні. Саме через цю обставину заслуго­вують на увагу й інші способи оцінки горизонтального почленування.

2. Віддалення вододілів від місцевих базисів ерозії

характеризується довжиною схилів, яка являє собою величину абсолютну, що знаходиться у функ­ціональній залежності від глибини розчленування, тобто висоти схилу (h) та середнього кута його падін­ня ():

Для побудови карт віддалення вододілів від таль­вегів у межах кожного елементарного водозбору (на­приклад, водозбору третього порядку) проводять се­рію ліній падіння схилів, на яких відкладаються (почи­наючи від тальвегу) рівновеликі відрізки, довжина яких призначається в залежності від масштабу карти та характеру рельєфу (наприклад, на картах масшта­бу 1:25000 такі відрізки розмічають через 0,4- 1,0 см, що відповідає відстаням 100-250 м на місцевості). Рівновіддалені від тальвегів точки з'єднують плавни­ми кривими, які й являють собою ізолінії віддалення від місцевих базисів денудації. Для унаоч­нення карти площі між ізолініями доцільно зафарбо­вувати або штрихувати.

За такою самою методикою будуються і карти довжини ліній стоку, проте на них віддалі вимірю­ються у зворотному напрямку - не від тальвегів, а від вододільних ліній. Такі карти особливо зручні при вивченні інтенсивності поверхневої ерозії (пло­щинного змиву, яротворення тощо), а відтак станов­лять великий інтерес для практиків землевпорядку­вання, екологів, агрономів, меліораторів та фахівців інших галузей господарства.

Зважаючи на працемісткість картометричних побудов при виконанні описаних вище робіт, на прак­тиці дуже часто виконуються наближені обчислення, за якими визначається так звана середня довжина схилів (І0сх,м ). Наближеність оцінки середньої дов­жини схилу пов'язана з припущенням, що основний тальвег проходить по центральній частині досліджу­ваного басейну (в дійсності це буває дуже рідко), од­нак, як показують спеціальні дослідження, подібні розрахунки цілком влаштовують практиків, особливо при проведенні робіт на значних за розмірами пло­щах.

При цьому

(Тут коефіцієнт 1000 вживається для переведен­ня довжини схилів у метри, оскільки і площа, і сумар­на довжина тальвегів виражені у кілометровій сис­темі).

Інші цікаві матеріали

Нормативна грошова
Здійснення контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження приватної власності на земельні ділянки та платного характеру використання потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин, ...

Японія економічний огляд
Площа країни становить 372 тис. км2, населення – близько 127,3 млн. осіб. Столиця – Токіо (найбільше місто світу). Японія розташована на 4-х великих (Хонсю, Кюсю, Хоккайдо, Сікоку) та 4-х тисячах дрібних островів майж ...

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія - найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...