Коефіцієнти горизонтального розчленування території
Горизонтальне розчленування рельєфу (густота або інтенсивність розчленування) характеризує ступінь розвитку ерозійної мережі та щільність розміщення на досліджуваній території окремих негативних чи позитивних форм (тальвегів, ярів, улоговин, западин, горбів, пасем тощо). Визначення і подальше картографування горизонтального розчленування поверхні дозволяє не тільки районувати досліджувану територію за ступенем її "освоєння" ерозійною мережею, але й допомагає встановлювати стадію розвитку рельєфу, його відносний вік.
Існують різні підходи до визначення показників горизонтального розчленування рельєфу.
1. Показник густоти ерозійного розчленування(Кг, км/км2) характеризує довжину тальвегів ерозійних форм, що припадає на одиницю площі:
Формула 1.
де - сумарна довжина всіх тальвегів (серед них і постійної гідрографічної мережі), зафіксована картометричними роботами на досліджуваному водозборі (див. табл. 48), км;
F - площа водозбору, км2.
Показник густоти ерозійної мережі є однією з найбільш поширених характеристик горизонтального розчленування території. Саме таким способом визначається і широко вживана у науковій та технічній літературі густота гідрографічної мережі (річкової сітки), при розрахунках якої у чисельнику формули (1) враховується не загальна протяжність тальвегів ерозійних форм, а сумарна довжина постійних водотоків (річок, струмків, каналів).
При картографуванні показники густоти ерозійного (або гідрографічного) розчленування розбиваються на інтервали (наприклад: менше 1 км/км2, 1-2 км/ км2, 2-3 км/км2 тощо) і виносяться у легенду карти та показуються на самій карті якісним фоном - фарбами або штриховкою.
Разом з тим показник густоти ерозійного розчленування, що являє собою величину відносну (довжина ерозійних форм відноситься до площі), ускладнює можливості співставлення горизонтального розчленування з іншими основними морфометричними показниками - глибиною розчленування та кутами похилу поверхні, оскільки останні представлені здебільшого абсолютними величинами і можуть визначатися не тільки для площі, а й для будь-якої окремої точки на поверхні. Саме через цю обставину заслуговують на увагу й інші способи оцінки горизонтального почленування.
2. Віддалення вододілів від місцевих базисів ерозії
характеризується довжиною схилів, яка являє собою величину абсолютну, що знаходиться у функціональній залежності від глибини розчленування, тобто висоти схилу (h) та середнього кута його падіння ():
Для побудови карт віддалення вододілів від тальвегів у межах кожного елементарного водозбору (наприклад, водозбору третього порядку) проводять серію ліній падіння схилів, на яких відкладаються (починаючи від тальвегу) рівновеликі відрізки, довжина яких призначається в залежності від масштабу карти та характеру рельєфу (наприклад, на картах масштабу 1:25000 такі відрізки розмічають через 0,4- 1,0 см, що відповідає відстаням 100-250 м на місцевості). Рівновіддалені від тальвегів точки з'єднують плавними кривими, які й являють собою ізолінії віддалення від місцевих базисів денудації. Для унаочнення карти площі між ізолініями доцільно зафарбовувати або штрихувати.
За такою самою методикою будуються і карти довжини ліній стоку, проте на них віддалі вимірюються у зворотному напрямку - не від тальвегів, а від вододільних ліній. Такі карти особливо зручні при вивченні інтенсивності поверхневої ерозії (площинного змиву, яротворення тощо), а відтак становлять великий інтерес для практиків землевпорядкування, екологів, агрономів, меліораторів та фахівців інших галузей господарства.
Зважаючи на працемісткість картометричних побудов при виконанні описаних вище робіт, на практиці дуже часто виконуються наближені обчислення, за якими визначається так звана середня довжина схилів (І0сх,м ). Наближеність оцінки середньої довжини схилу пов'язана з припущенням, що основний тальвег проходить по центральній частині досліджуваного басейну (в дійсності це буває дуже рідко), однак, як показують спеціальні дослідження, подібні розрахунки цілком влаштовують практиків, особливо при проведенні робіт на значних за розмірами площах.
При цьому
(Тут коефіцієнт 1000 вживається для переведення довжини схилів у метри, оскільки і площа, і сумарна довжина тальвегів виражені у кілометровій системі).
Інші цікаві матеріали
Суспільно-географічний комплекс великого міста
У даній роботі нами буде розглянуто велике місто, як об’єкт дослідження,
суспільно-географічний комплекс великого міста, суспільно-географічний комплекс
міста Москва, її демографічна ситуація, промисловість Москви та сфе ...
Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні еколого-економічного проекту на території Вікторів
Управління
земельними ресурсами дозволяє тримати руку на “пульсі” втілення земельної
політики в реальне життя. Адже ліквідація монополії державної власності на
землю зініціювала створення приватних агро групувань, ...
Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту
як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції
головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах;
просторового базису для р ...