Мета дослідження

Метою польових досліджень, проведених на межі вересня і жовтня 2000 року, було виявлення відмінностей алювію Черемошу на відтинку від Устерік до місця впадіння в Прут. У кожному з шести пунктів, розташованих один від одного на відстані біля 20 км, проведено обмір 20 найбільших валунів або галечників і відібрано проби фракцій 2 – 64 мм для вивчення гранулометрії, форми, ступеня обточення і петрографічного складу гравійно-галечникового матеріалу. Обмірювання 20 найбільших зразків на кожному зарінку проводилось з метою з’ясування темпу абразії - зменшення розмірів (довжини, ширини і товщини) рінів вниз за течією річки. Дослідження петрографічного складу мало дати відповідь на питання: як геологічна будова водозбору впливає на відмінності складу алювію, котрі уламки найкраще транспортуються рікою, які їх петрографічні типи найшвидше обточуються і подрібнюються? Характер обточення алювію є одним із важливих показників його змінювання вниз за течією річки і відповідно до шкали Крумбайна і Шлосса (1963) є виразом “зрілості” гравійно-галечникового матеріалу. Форми гальки аналізувались для фракцій 17-32 мм. Опираючись на діаграму Зінга (1935) виділено форми галечників, наближені до диску, еліпсу, кулі та веретена. У галечниковій масі враховувалась також кількість розбитих зразків.

Найвище розташований пункт дослідження знаходиться в Устеріках, на лівому березі Чорного Черемошу (північна околиця села) в місці, де річка найближче підходить до дороги. Скупчення важких і масивних валунів утворюють тут довгий побічень, у котрому найбільші зразки досягають в середньому 2 м (1810 мм) у діаметрі. Пункт на Білому Черемоші вибрано в місцевості Стебнів, біля 1 км вище злиття Білого і Чорного Черемошу. Проби для дослідження взято з руслового розсипу-острова. Там теж обміряно 20 найбільших зразків. Наступний пункт - Розтоки - знаходиться на лівому березі Черемошу і є найвище розташованим після злиття обох головних руслових рік. Розлоге нагромадження валунів, зосереджене під пішохідною кладкою, є типовим меандровим побічнем, виповненим різким поворотом Черемошу. Наступна точка досліджень – Вижниця – лежить у підніжжі Карпат.

Дослідження проводились тут на русловому розсипі алювію посеред річки. Ще нижче розташований пункт знаходиться на зарінку в селі Банилів. Черемош у цьому місці є класичною багаторукавною розтоковою річкою. Точка дослідження розміщена в найпівденнішому рукаві. Останню ділянку, подібно до попередньої, вибрано на правому березі Черемошу - у селі Чортория, неподалік від місця впадіння Черемошу в Прут.

Таблиця 1

. Розміщення пунктів дослідження в долині Черемошу

Інші цікаві матеріали

Ґрунти Українських Карпат
Ґрунт - це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна чотирифазна структурна система у поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, кліма ...

Фізична географія Антарктиди та Антарктики
Актуальність теми. Антарктида - самий холодний з усіх материків. По території Антарктида займає далеко не останнє місце серед інших частин світу. Площа її - близько 1400 млн. км2 - це майже в два рази більше площі Ав ...

Землевпорядкування та кадастр
У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового ...