Огляд літератури.

Зміна земельних відноси в Україні, в основі яких лежить форма власності на землю, ще не забезпечує сама по собі ефективного використання і охорони земельних ресурсів, спрямованих на запобігання не обґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захисту їх від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Але, не применшуючи ролі земельних відносин, потрібно зазначити, що це тільки перший крок аграрно-селянського відродження, перший крок до продовольчої безпеки нації охорони земельних ресурсів.

Наступним важливим кроком для досягнення поставленої мети є створення ефективної системи управління земельними ресурсами, яка би з допомогою відповідних методів, прийомів або способів забезпечила реалізацію земельної політики держави в життя. Загальний висновок з вищесказаного полягає в тому, що зміна форм власності на землю ї майно плюс ефективна система управління земельними ресурсами дадуть переконливу відповідь на проблеми раціонального використання і охорони земельних ресурсів; подальшого зростання добробуту суспільства; відродження у селян почуття дбайливого власника і господаря землі, їх приватновласницької і підприємницької психології. Розглядаючи проблеми доцільності і необхідності створення ефективної системи управління земельними ресурсами, особливої уваги заслуговує система «рамкових» законів, основою для яких є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, що містить основні засади земельного ладу в державі, визначило конституційну структуру та статус органів державної влади та місцевого самоврядування.

Реформування земельних відносин в Україні базується на все сторонніх даних про землю, які містить державний земельний кадастр. Зем­ля, виконує багато різних функцій (включаючи і функції основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та об'єкта не­рухомості в народному господарстві в цілому). Є в сучасних умовах од­ним із важливих ресурсів і факторів функціонування економіки терито­рій. Земельний кадастр як наука вивчає загальні відомості, принципи і закономірності формування і функціонування земельних ділянок як об'єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та природного ресурсу.

Інститутом державного регулювання земельних відносин нових власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, безперечно, мають бути дані земельного кадастру, на підставі яких державні органи забезпечують диференційовані ставлення плати за землю, залежно від якості земельних ділянок та їх розташування, здійснюють заходи щодо економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування збитків власникам землі та землекористувача і втрат сільськогосподарського виробництва.

Отже, успішна реалізація земельної реформи в Україні тісно пов’язана із станом організації державного земельного кадастру, призначеного для забезпечення органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про використання земель.

Земельний кадастр, як система відомостей і документів є сукупніс­тю земельно-кадастрової документації, матеріалів та інформацій про правовий режим земельного фонду, його розподіл серед власників землі, землекористувачів, про кількісні характеристики і народногосподарську цінність земель.

Земельний кадастр, як система організаційно-управлінських дій і заходів - це сукупність конкурентних земельно-кадастрових заходів, дій робіт з реєстрації, обліку й оцінки земельних ділянок. Отже, перш ніж розкрити напрями розвитку державного земельного кадастру, потрібно мати чітке уявлення, на які питання повинна відпові­сти система земельного кадастру. Постає декілька питань:

1) фіксувати визнання державного факту виникнення, існування або припинення існування земельних ділянок як об'єктів права власності та права користування і їх кадастрову оцінку;

2) враховувати всі зміни (правові, кількісні, якісні, просторові і оціночні), що стосуються конкретних земельних ділянок, власників і орендарів;

Інші цікаві матеріали

Розміщення продуктивних сил Київської області
Кожна людина, становлячи частину людського суспільства, живе на деякій території, де відбуваються певні економічні явища. Для неї, як для інтелектуальної одиниці всесвіту, дуже важливо знати ці явища, адже саме вони, в ...

Географічні фактори різноманітності прісноводних боліт
Болота – надмірно зволожені ділянки суходолу Із шаром торфу не менше 0,3 м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на заплавах рік, по б ...

Географічна характеристика Туреччини
Туреччина – ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни – 781 тис. км. кв. Населення – 65 млн. чол. Столиця – Анкара. Форма правління – республіка. Форма територіального пристрою – унітарна держава. Туреччи ...