Застосування даних державного земельного кадастру при:

окрему справу, яка зберігається в місцевому органі земельних ресурсів.

2. При обґрунтуванні розміру земельного податку і

орендної плати

Згідно із статтею 206 Земельного Кодексу України „Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю спра­вляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - це обов’язковий платіж передбачений За­коном України „Про систему оподаткування”, який сплачується до бюджету власниками землі та землекористувачами (крім орендарів, які сплачу­ють орендну плату) у терміни, встановлені законодавством.

Основна форма, яка поширена в Україні - це встановлення об’єктом оподаткування ставок залежно від родючості ґрунтів та місця знаходження ділянки. Ці показники інтегровано враховує величина земельної ділянки.

Базою для оподаткування є грошова оцінка земель. Основою за­провадження земельного податку для усіх землекористувачів України є нормативна оцінка землі.

Ставка земельного податку для 1га земель сільськогосподарсь­кого призначення встановлюється у відсотках від грошової оцінки від­повідних сільськогосподарських угідь і їхній розмір не залежить від розташування у межах населеного пункту чи за його межами.

У межах населених пунктів ставки земельного податку для 1м встановлюються у відсотках від грошової оцінки земельних ділянок.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державно­го земельного кадастру, який включає дані реєстрації прав власності, права користування землею і договір на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель.

До земельно-кадастрової документації, яку використовують при нарахуванні земельного податку чи орендної плати відносяться кадас­трові плани і карти; матеріали, які містять дані про межі адміністрати­вно-територіальних одиниць, земельних ділянок; правовий режим зе­мель, їхню кількість, якість, народногосподарську цінність і продукти­вність по власниках землі

та землекористувачах.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України Про плату за землю» справляється виключно в грошовій формі.

Орендар земельної ділянки має право приступати до використан­ня земельної ділянки після державної реєстрації договорів оренди.

Ставки земельного податку визначаються виходячи із середніх ставок, установлених у Законі України „Про плату за землю”.

Для визначення ставки земельного податку за вихідний показник береть­ся диференціальний (рентний дохід), який створюється в сільському господарс­тві при використанні земель середньої та кращої якості з урахуванням їх місце­знаходження, а в межах населених пунктів і інших галузях народного госпо­дарства - при використанні земель різного історико-культурного значення з урахуванням їх місцезнаходження. На землі сільськогосподарського призначен­ня ставки земельного податку за групами ґрунтів визначаються по видах сіль­ськогосподарських культур (угідь).

Ставки земельного податку за землі у межах населених пунк­тів визначаються у розрізі зон економічної оцінки території. У межах кожної зо­ни ставки податку встановлюються з урахуванням функціонального призна­чення цих зон, історико-культурного значення території, місцезнаходження земельних ділянок відносно громадських центрів обслуговування, зупинок транспорту, інженерних мереж тощо. Для обчислення суми податку на ділянки сільськогосподарських угідь, застосовуються ставки визначені за групами ґрунтів, а за відсутності матеріалів ґрунтового обстеження середні ставки податку за сільськогосподарські угіддя, які до них прилягають. За землі під виробни­чими спорудами сільськогосподарських підприємств загальний податок справ­ляється за середньою ставкою податку за групами ґрунтів сільськогосподарсь­ких угідь цього підприємства. Ставка податку з одного гектара ріллі сільсько­господарських угідь встановлюється у відсотках від

їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03.

При платі за землі населених пунктів: ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють в таких розмірах: в населе­них пунктах з чисельністю населення до 0,2 тисячі чоловік середня ставка по­датку становить 1,5 копійок за 1 м2; від 0,2 до 1 - 2,1; від 1 до 3 - 2,7; від 3 до 10 - 3,0; від 10 до 20 - 4,8; від 20 до 50 - 7,5; від 50 до 100 - 9,0; від 100 до 250 - 10,5; від 250 до 500-12,0; від 500 до 1000 -15,0; від 1000 і більше - 21,0.

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр та аналіз використання земель на території
Земельна реформа – є складовою частиною загальнодержавного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Земельна реформа – це комплекс правових, е ...

Економічне районування та територіальна організація господарства
Актуальність теми «Економічне районування та територіальна організація господарства» полягає в тому, що розвиток галузей народного господарства, виробничих комплексів, соціально-виробничої інфраструктури, а також господ ...

Трудовий потенціал (зайнятість населення та ринок праці, оплата праці, пенсійне забезпечення)
Важливим питанням соціальної політики є соціальна захищеність громадян, зайнятість населення, поліпшення ситуації на ринку праці [8]. Відповідними службами району щорічно проводиться моніторинг підготовки кадрів та підвищення ...