Встановлення меж функціонального використання земель.

Кадастрове зонування земель фактично здійснювалось у процесі землевпорядних робіт, передбачених земельною реформою України. Найбільш повно воно відображено в проектних матеріалах формування земель, які підлягали передачі в колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, а також при формуванні земель відповідних населених пунктів і територій рад.

З метою оперативного і об'єктивного вирішення питань визначення функціонального використання земель адміністра­тивно-територіального утворення створюють комісії. До складу комісій включаються представники державних виконавчих органів влади, місцевого самоврядування, провідних підприємств та організацій, державних землевпорядних і містобудівних, природоохоронних і санітарних органів, а також представники громадських організацій тощо. Висновки і пропозиції комісії є підставою для підготовки проектних рішень формування меж функціонального використання земель.

У процесі зазначених робіт формуються або уточнюються землі:

• населених пунктів;

• водного фонду з визначенням прибережних захисних смуг та обмежень господарського використання цих земель;

• лісового фонду;

• природоохоронного та рекреаційного призначення;

• оздоровчого призначення;

• історико-культурного призначення;

• сільськогосподарського призначення, які можуть бути переданими у колективну та приватну власність;

• запасу та резервного фонду.

У свою чергу, землі населених пунктів і, зокрема, міст вимагають детального вивчення з метою відповідного кадастрового зонування щодо територіального та перспективного використання.

В межах населених пунктів виділяють:

• зони житлової забудови (малоповерхової, багатоповерхової, змішаної житлової забудови з комерційним, побутовим, адміністративно-громадським призначенням, з ділянками для ведення особистого підсобного господарства тощо);

• території загального користування з громадськими будівлями, зеленими насадженнями, водоймищами, вулицями, проїздами, майданами;

• ділянки для розміщення об'єктів комунального призначення (житлово-експлуатаційні та ремонтні підприємства, водозабори, очисні споруди тощо);

• виробничі зони (легкої і важкої промисловості, будівельної індустрії, машинобудування, електронної промисловості, деревообробки, автотехобслуговування);

• землі транспорту, зв'язку та іншого призначення;

• зони роздрібної і оптової торгівлі, ринкової інфраструктури, комерційних послуг, складського господарства;

• землі, надані організаціям, установам для цільового призначення (досліджень і наукових розробок, освіти, культури, оборони, громадських та релігійних потреб тощо);

• землі державного управління та місцевого самоврядування;

• зони природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

• сільськогосподарські угіддя, які розташовані в межах населених пунктів;

• резервні території, необхідні для розширення забудови відповідно з перспективою їх розвитку і архітектурно-планувальною структурою.

Інші цікаві матеріали

Господарський комплекс Щвейцарії
Актуальність теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних госпо ...

Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезп ...

Інтеграційна стратегія України
Унікальність переважаючої більшості країн колишнього СРСР полягає в тому, що вони виникли на руїнах відносно цілісної економічної і політичної системи. У зв'язку з цим ним об'єктивно необхідні час і відповідні зусилля ...