Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

Для розробки проектних рішень не­обхідно детально вивчити і проаналізува­ти сучасний стан землекористування, дати оцінку його природно-ресурсному потенціалу та рівню екологічної стабіль­ності території.

Природно-ресурсний потенціал тери­торії характеризується сукупною продук­тивністю її природних ресурсів як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається в їхній суспільній споживчій вартості.

Мною пропонується розробка проекту на території Вікторівської сільської ради згідно еколого-економічного підходу.

При оцінці рівня екологічної стабіль­ності території найважливіше значення має структура та стан земельних угідь, і перш за все, наявність екологостабільних угідь (лісів, сіножатей, пасовищ тощо). Співвідношення цих угідь та антропоген­ного навантаження характеризується ко­ефіцієнтом екологічної стабільності тери­торії. Останній розраховується відповід­но до "Методичних рекомендацій .". Для оцінки природоохоронної організації території також потрібно проводити роз­рахунок системи інших екологічних по­казників: індексу продуктивності агроландшафтів, індексу екологічного різноманіття території, коефіцієнту антропоген­ного навантаження та ін.

В основу розробки проекту землеуст­рою сільської ради пропо­нується покласти еколого-ландшафтний підхід. Це означає, що у всьому процесі землевпорядного проектування центр ваги повинен бути перенесений на ре­тельний облік особливостей ландшафту, приділяючи значну увагу землям сіль­ськогосподарського призначення.

Земля як базовий природний ресурс і головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується цілою низкою властивостей і якостей. Для прий­няття землевпорядних рішень найважли­віше значення має врахування просторо­вих параметрів, рельєфу, ґрунтового по­криву, гідрографічних умов, рослинності тощо. Традиційно виконувались компонентні дослідження (геоморфологічні, ґрунтові, геоботанічні та ін.). Компонентний підхід не забезпечує комплекс­ного вирішення проблеми використання земельних ресурсів, бо при цьому не враховується важлива особливість природ­них умов, а саме взаємозв'язок всіх ком­понентів природи та їх сувора територі­альна локалізація, що виражається в існу­ванні ландшафтних комплексів.

При ландшафтному підході досягаєть­ся екологічна стабільність території зем­лекористування, під якою розуміють збе­реження біосферних і біогеоценотичних функцій ґрунтового покриву на рівні, що гарантує нейтралізацію і ліквідацію нега­тивних наслідків техногенезу. Такий підхід дасть змогу вирішити найсуттєвішу про­блему землевпорядкування - проблему перетворення його на елемент ландшафт­ного планування.

Необхідно проводити аналіз морфологічної структури ландшафтів території сільської ради, під якою розуміють те­риторіальне (просторове) поєднання різнорангових і різноякісних ландшафт­них комплексів (фацій, урочищ, місцево­стей). Найнижчою неподільною терито­ріальною одиницею серед усіх ландшафт­них комплексів є фація. В середині фації всі компоненти ландшафту залишаються просторово однорідними, тобто ні один компонент не змінюється. Наступною територіальною одиницею є урочище -основний об'єкт польового вивчення і ландшафтного картографування. Під урочищем розуміють морфологічну одиницю, яка є закономірно збудованою системою динамічно і територіально зв'я­заних фацій, розповсюджених на будь-якій мезоформі рельєфу.

На основі аналізу ландшафтних комп­лексів виконується еколого-ландшафтне зонування території сільської ради. Еколого-ландшафтне зонування ґрунтується на генетичному принципі, тобто тут вра­ховано походження морфологічних час­тин ландшафту, і воно доповнює недостаючу ланку в системі покомпонентних і галузевих розділень території - ранжування земель за здатністю створювати для рослин сприятливі умови проростання. Відповідно до наукових розробок Інституту землеустрою УААН пропо­нується на карті агровиробничих груп ґрунтів виділити такі еколого-ландшафтні зони:

I - широких вододільних плато і ста­родавніх терас (без вираженої западиності), (ухили 0 -1°);

II - рівнин (переважно терасових) з рясними западинами, (ухили 0 — 1°);

III - вузьких ерозійно небезпечних плато та привододільних схилів, (ухили О-1°);

IV- моренно-зандрових рівнин,(ухи­ли 0 - 1° );

V - днищ балок, (ухили 0 - 1°);

Інші цікаві матеріали

Економічний потенціал Індії
Однією з причин цього є той факт, що індійську валюту занижують з метою підвищення конкурентоспроможності індійських товарів на іноземних ринках. Потрібно відзначити: якщо ми порівняємо економіки, враховуючи ВВП на о ...

АПК Північного Кавказу
До складу Північно-Кавказького економічного району входять: Ростовська область. Краснодарський і Ставропольський краї, республіки Адигея, Дагестан, Кабардино-Балкарська, Карачаєво-Черкеська, Північна Осетія - Аланія, Ін ...

Історія досліджень печер в Україні
Історія вивчення карстових печер України тісно пов'язана з історією географічних, геологічних, біологічних, археологічних, карстознавчих досліджень. Карстова комісія НАН України в 1993 р. виступила з ініціативою пі ...