Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

Для розробки проектних рішень не­обхідно детально вивчити і проаналізува­ти сучасний стан землекористування, дати оцінку його природно-ресурсному потенціалу та рівню екологічної стабіль­ності території.

Природно-ресурсний потенціал тери­торії характеризується сукупною продук­тивністю її природних ресурсів як засобів виробництва і предметів споживання, що виражається в їхній суспільній споживчій вартості.

Мною пропонується розробка проекту на території Вікторівської сільської ради згідно еколого-економічного підходу.

При оцінці рівня екологічної стабіль­ності території найважливіше значення має структура та стан земельних угідь, і перш за все, наявність екологостабільних угідь (лісів, сіножатей, пасовищ тощо). Співвідношення цих угідь та антропоген­ного навантаження характеризується ко­ефіцієнтом екологічної стабільності тери­торії. Останній розраховується відповід­но до "Методичних рекомендацій .". Для оцінки природоохоронної організації території також потрібно проводити роз­рахунок системи інших екологічних по­казників: індексу продуктивності агроландшафтів, індексу екологічного різноманіття території, коефіцієнту антропоген­ного навантаження та ін.

В основу розробки проекту землеуст­рою сільської ради пропо­нується покласти еколого-ландшафтний підхід. Це означає, що у всьому процесі землевпорядного проектування центр ваги повинен бути перенесений на ре­тельний облік особливостей ландшафту, приділяючи значну увагу землям сіль­ськогосподарського призначення.

Земля як базовий природний ресурс і головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується цілою низкою властивостей і якостей. Для прий­няття землевпорядних рішень найважли­віше значення має врахування просторо­вих параметрів, рельєфу, ґрунтового по­криву, гідрографічних умов, рослинності тощо. Традиційно виконувались компонентні дослідження (геоморфологічні, ґрунтові, геоботанічні та ін.). Компонентний підхід не забезпечує комплекс­ного вирішення проблеми використання земельних ресурсів, бо при цьому не враховується важлива особливість природ­них умов, а саме взаємозв'язок всіх ком­понентів природи та їх сувора територі­альна локалізація, що виражається в існу­ванні ландшафтних комплексів.

При ландшафтному підході досягаєть­ся екологічна стабільність території зем­лекористування, під якою розуміють збе­реження біосферних і біогеоценотичних функцій ґрунтового покриву на рівні, що гарантує нейтралізацію і ліквідацію нега­тивних наслідків техногенезу. Такий підхід дасть змогу вирішити найсуттєвішу про­блему землевпорядкування - проблему перетворення його на елемент ландшафт­ного планування.

Необхідно проводити аналіз морфологічної структури ландшафтів території сільської ради, під якою розуміють те­риторіальне (просторове) поєднання різнорангових і різноякісних ландшафт­них комплексів (фацій, урочищ, місцево­стей). Найнижчою неподільною терито­ріальною одиницею серед усіх ландшафт­них комплексів є фація. В середині фації всі компоненти ландшафту залишаються просторово однорідними, тобто ні один компонент не змінюється. Наступною територіальною одиницею є урочище -основний об'єкт польового вивчення і ландшафтного картографування. Під урочищем розуміють морфологічну одиницю, яка є закономірно збудованою системою динамічно і територіально зв'я­заних фацій, розповсюджених на будь-якій мезоформі рельєфу.

На основі аналізу ландшафтних комп­лексів виконується еколого-ландшафтне зонування території сільської ради. Еколого-ландшафтне зонування ґрунтується на генетичному принципі, тобто тут вра­ховано походження морфологічних час­тин ландшафту, і воно доповнює недостаючу ланку в системі покомпонентних і галузевих розділень території - ранжування земель за здатністю створювати для рослин сприятливі умови проростання. Відповідно до наукових розробок Інституту землеустрою УААН пропо­нується на карті агровиробничих груп ґрунтів виділити такі еколого-ландшафтні зони:

I - широких вододільних плато і ста­родавніх терас (без вираженої западиності), (ухили 0 -1°);

II - рівнин (переважно терасових) з рясними западинами, (ухили 0 — 1°);

III - вузьких ерозійно небезпечних плато та привододільних схилів, (ухили О-1°);

IV- моренно-зандрових рівнин,(ухи­ли 0 - 1° );

V - днищ балок, (ухили 0 - 1°);

Інші цікаві матеріали

Нормативна грошова
Здійснення контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження приватної власності на земельні ділянки та платного характеру використання потребують чіткого економічного механізму регулювання земельних відносин, ...

Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів
Територія України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін. Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років нинішнього століття. Територія і населення району має с ...

Сучасне районування України. Основні чинники та принципи розміщення підприємств теплової електроенергетики
Актуальність першого питання даної роботи полягає в тому, що раціональній територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування. Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмін ...