Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

VI - заплав високого рівня, (ухили 0 -1°);

VII - заплав середнього і високого рівня, (ухили 0- 1°);

VIII-1 - односкатних схилів простої форми, (ухили 1-2°);

VIII-2 - односкатних схилів простої форми, (ухили 2 - 3 °);

IX - схилів складної форми з улогови­нами, (ухили 1 - 3°);

X - односкатних схилів простої фор­ми, (ухили 3-5°);

XI - схилів складної форми з улогови­нам й, (ухили 3 - 5 °);

XII - односкатних схилів простої фор­ми, (ухил и 5 - 7 °);

XIII - схилів складної форми з улого­винами, (ухили 5 - 7°);

XIV - односкатних схилів простої фор­ми з улоговинами, (ухили 7-10°);

XV - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 7-10 );

XVI - схилів різної форми, (ухили 10-12°);

XVII - схилів різної форми, (ухили більше 12° ).

У подальшому на основі виділених еколого-ландшафтних зон проводиться формування різних видів землекористу­вання. Запропоноване зонування тери­торії дасть можливість в погодженні з еколого-ландшафтними територіальними структурними одиницями провести роз­міщення окремих категорій земель і фондів. Це здійснюється віднесенням їх до трьох груп земель, які визначають існу­вання основних функціональних типів сучасного навколишнього середовища: агроландшафтного, середовищестабілізуючого та селітебного. Рекомендується до агроландшафтної групи земель віднести І, II, IV, VIII-1, VIII-2, IX, X еколого-ландшафтні зони, а до середовище стабілізуючої -Ш, V, VI, VII. Селітебну та середо-вищестабілізуючу групи земель можна формувати з XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII еколого-ландшафтних зон.

Розробка схеми еколого-ландшафтного зонування території сільської ради дозволить "вписати" сформовані групи земель в ландшафт території, чим досягається гармонійна єдність між технічною й еколого-ландшафтною функціями сучасного земле­впорядкування.

Відповідно до наукових розро­бок співвідношення між цими групами земель для рівнинної частини України прийнято, відповідно, як 45 - 50, 30-35, 15-20 %. Для гірських територій площа земель другої групи збільшується до 50 -60 % і відповідно зменшується площа зе­мель першої групи до 15-20 %. В значній мірі наведені цифри коригують­ся специфікою ландшафтно-екологічної структури і соціально-економічних умов конкретного регіону.

Першу групу земель (агроландшафтну) складають землі сільськогосподарсь­кого призначення. При здійснені сільсько­господарської діяльності, використання землі як найдорожчого засобу сільсько­господарського виробництва потрібно розглядати з ринкових позицій, в по­єднанні інтересів рослинництва і тварин­ництва. Товарне аграрне виробництво має бути розміщене головним чином на родючих, високопродуктивних та еколо­гічно стійких земельних угіддях, а показ­ники сільськогосподарської освоєності та розораності доведені до екологічних нор­мативів. З цією метою на землях сільсько­господарського призначення виділяють три категорії земель за їх придатністю для вирощування різних сільськогосподарсь­ких культур. Перша категорія це орно­придатні землі, друга землі, придатні для багаторічних насаджень і третя - землі лукопасовищного використання.

Стратегічним напрямком використан­ня земель сільськогосподарського при­значення є їх екологічна оптимізація. Це перш за все встановлення екологічно до­цільних і економічно вигідних співвідно­шень між різними видами сільськогоспо­дарських угідь.

В основу екологічної оптимізації покладено як пропозиції В.В. Докучаева, так і сучасні наукові за­сади вітчизняних вчених, які запропону­вали включати до числа найважливіших заходів з регулювання екологічного ба­лансу розробку норм, що визначають відносні площі луків, ріллі, лісу та вод. Погляди на цю проблему об'єднує лише одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і, перш за все, розораності земельного фонду, але в кількісному відношенні різні автори пропонують своє, досить відмінне одне від іншого її бачення, яке до того ж не зовсім враховує структуру ґрунтового покриву країни і передусім в регіональ­ному аспекті. Відомо, що екологічна стійкість агроландшафту безпосередньо залежить від того, скільки в ньому збере­жено природних фітоценозів. Отже по­ліпшення екологічної ситуації вбачаєть­ся в зниженні питомої ваги орних земель і, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісових насаджень, тобто еколого-стабілізуючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналога­ми при мінімізованому антропогенному впливі.

Інші цікаві матеріали

Регіональний аналіз Уральського економічного району
Уральський економічний район розташований на стику територій двох частин світу - Європи і Азії. До його складу входять: республіки Башкортостан і Удмуртія та Курганська, Оренбурзька, Пермська з Комі-Перм'яцький автономн ...

Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька
Метою дипломної роботи є порівняльна економіко-географічна характеристика міст Одеси та Луцька, дослідження економічного та соціального розвитку міст. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: ...

Глобальні проблеми сучасності
Філософія забезпечує культурі самопізнання, а людському життю — смислові орієнтири. Справедливо вважається, що істинна філософія є духовним орієнтиром епохи, живою душею культури. Звичайно, соціальні джерела і соціальне ...