Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад
VI - заплав високого рівня, (ухили 0 -1°);
VII - заплав середнього і високого рівня, (ухили 0- 1°);
VIII-1 - односкатних схилів простої форми, (ухили 1-2°);
VIII-2 - односкатних схилів простої форми, (ухили 2 - 3 °);
IX - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 1 - 3°);
X - односкатних схилів простої форми, (ухили 3-5°);
XI - схилів складної форми з улоговинам й, (ухили 3 - 5 °);
XII - односкатних схилів простої форми, (ухил и 5 - 7 °);
XIII - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 5 - 7°);
XIV - односкатних схилів простої форми з улоговинами, (ухили 7-10°);
XV - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 7-10 );
XVI - схилів різної форми, (ухили 10-12°);
XVII - схилів різної форми, (ухили більше 12° ).
У подальшому на основі виділених еколого-ландшафтних зон проводиться формування різних видів землекористування. Запропоноване зонування території дасть можливість в погодженні з еколого-ландшафтними територіальними структурними одиницями провести розміщення окремих категорій земель і фондів. Це здійснюється віднесенням їх до трьох груп земель, які визначають існування основних функціональних типів сучасного навколишнього середовища: агроландшафтного, середовищестабілізуючого та селітебного. Рекомендується до агроландшафтної групи земель віднести І, II, IV, VIII-1, VIII-2, IX, X еколого-ландшафтні зони, а до середовище стабілізуючої -Ш, V, VI, VII. Селітебну та середо-вищестабілізуючу групи земель можна формувати з XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII еколого-ландшафтних зон.
Розробка схеми еколого-ландшафтного зонування території сільської ради дозволить "вписати" сформовані групи земель в ландшафт території, чим досягається гармонійна єдність між технічною й еколого-ландшафтною функціями сучасного землевпорядкування.
Відповідно до наукових розробок співвідношення між цими групами земель для рівнинної частини України прийнято, відповідно, як 45 - 50, 30-35, 15-20 %. Для гірських територій площа земель другої групи збільшується до 50 -60 % і відповідно зменшується площа земель першої групи до 15-20 %. В значній мірі наведені цифри коригуються специфікою ландшафтно-екологічної структури і соціально-економічних умов конкретного регіону.
Першу групу земель (агроландшафтну) складають землі сільськогосподарського призначення. При здійснені сільськогосподарської діяльності, використання землі як найдорожчого засобу сільськогосподарського виробництва потрібно розглядати з ринкових позицій, в поєднанні інтересів рослинництва і тваринництва. Товарне аграрне виробництво має бути розміщене головним чином на родючих, високопродуктивних та екологічно стійких земельних угіддях, а показники сільськогосподарської освоєності та розораності доведені до екологічних нормативів. З цією метою на землях сільськогосподарського призначення виділяють три категорії земель за їх придатністю для вирощування різних сільськогосподарських культур. Перша категорія це орнопридатні землі, друга землі, придатні для багаторічних насаджень і третя - землі лукопасовищного використання.
Стратегічним напрямком використання земель сільськогосподарського призначення є їх екологічна оптимізація. Це перш за все встановлення екологічно доцільних і економічно вигідних співвідношень між різними видами сільськогосподарських угідь.
В основу екологічної оптимізації покладено як пропозиції В.В. Докучаева, так і сучасні наукові засади вітчизняних вчених, які запропонували включати до числа найважливіших заходів з регулювання екологічного балансу розробку норм, що визначають відносні площі луків, ріллі, лісу та вод. Погляди на цю проблему об'єднує лише одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і, перш за все, розораності земельного фонду, але в кількісному відношенні різні автори пропонують своє, досить відмінне одне від іншого її бачення, яке до того ж не зовсім враховує структуру ґрунтового покриву країни і передусім в регіональному аспекті. Відомо, що екологічна стійкість агроландшафту безпосередньо залежить від того, скільки в ньому збережено природних фітоценозів. Отже поліпшення екологічної ситуації вбачається в зниженні питомої ваги орних земель і, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісових насаджень, тобто еколого-стабілізуючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналогами при мінімізованому антропогенному впливі.
Інші цікаві матеріали
Створення топографічного плану стереографічним методом на Жмеринському
Фотограмметрія вивчає властивості
фотозображення, методів його отримання і вимірювання, розробка приладів для
вимірювання і перетворення фотознімків. Фотограмметрія особливо поширена в
топографії. Переважна більшість ка ...
Рекогностування полігонометричних ходів
Рекогностування полігонометричних ходів — це
уточнення проекту ходів на місцевості і остаточний вибір місць закладання
пунктів.
При рекогностуванні перевіряють взаємну видимість
між пунктами і якщо вона відсутня, зді ...
Сучасне районування України. Основні чинники та принципи розміщення підприємств теплової електроенергетики
Актуальність першого питання даної роботи полягає в тому, що раціональній
територіальній організації господарства в країні сприяє економічне районування.
Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмін ...