Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

VI - заплав високого рівня, (ухили 0 -1°);

VII - заплав середнього і високого рівня, (ухили 0- 1°);

VIII-1 - односкатних схилів простої форми, (ухили 1-2°);

VIII-2 - односкатних схилів простої форми, (ухили 2 - 3 °);

IX - схилів складної форми з улогови­нами, (ухили 1 - 3°);

X - односкатних схилів простої фор­ми, (ухили 3-5°);

XI - схилів складної форми з улогови­нам й, (ухили 3 - 5 °);

XII - односкатних схилів простої фор­ми, (ухил и 5 - 7 °);

XIII - схилів складної форми з улого­винами, (ухили 5 - 7°);

XIV - односкатних схилів простої фор­ми з улоговинами, (ухили 7-10°);

XV - схилів складної форми з улоговинами, (ухили 7-10 );

XVI - схилів різної форми, (ухили 10-12°);

XVII - схилів різної форми, (ухили більше 12° ).

У подальшому на основі виділених еколого-ландшафтних зон проводиться формування різних видів землекористу­вання. Запропоноване зонування тери­торії дасть можливість в погодженні з еколого-ландшафтними територіальними структурними одиницями провести роз­міщення окремих категорій земель і фондів. Це здійснюється віднесенням їх до трьох груп земель, які визначають існу­вання основних функціональних типів сучасного навколишнього середовища: агроландшафтного, середовищестабілізуючого та селітебного. Рекомендується до агроландшафтної групи земель віднести І, II, IV, VIII-1, VIII-2, IX, X еколого-ландшафтні зони, а до середовище стабілізуючої -Ш, V, VI, VII. Селітебну та середо-вищестабілізуючу групи земель можна формувати з XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII еколого-ландшафтних зон.

Розробка схеми еколого-ландшафтного зонування території сільської ради дозволить "вписати" сформовані групи земель в ландшафт території, чим досягається гармонійна єдність між технічною й еколого-ландшафтною функціями сучасного земле­впорядкування.

Відповідно до наукових розро­бок співвідношення між цими групами земель для рівнинної частини України прийнято, відповідно, як 45 - 50, 30-35, 15-20 %. Для гірських територій площа земель другої групи збільшується до 50 -60 % і відповідно зменшується площа зе­мель першої групи до 15-20 %. В значній мірі наведені цифри коригують­ся специфікою ландшафтно-екологічної структури і соціально-економічних умов конкретного регіону.

Першу групу земель (агроландшафтну) складають землі сільськогосподарсь­кого призначення. При здійснені сільсько­господарської діяльності, використання землі як найдорожчого засобу сільсько­господарського виробництва потрібно розглядати з ринкових позицій, в по­єднанні інтересів рослинництва і тварин­ництва. Товарне аграрне виробництво має бути розміщене головним чином на родючих, високопродуктивних та еколо­гічно стійких земельних угіддях, а показ­ники сільськогосподарської освоєності та розораності доведені до екологічних нор­мативів. З цією метою на землях сільсько­господарського призначення виділяють три категорії земель за їх придатністю для вирощування різних сільськогосподарсь­ких культур. Перша категорія це орно­придатні землі, друга землі, придатні для багаторічних насаджень і третя - землі лукопасовищного використання.

Стратегічним напрямком використан­ня земель сільськогосподарського при­значення є їх екологічна оптимізація. Це перш за все встановлення екологічно до­цільних і економічно вигідних співвідно­шень між різними видами сільськогоспо­дарських угідь.

В основу екологічної оптимізації покладено як пропозиції В.В. Докучаева, так і сучасні наукові за­сади вітчизняних вчених, які запропону­вали включати до числа найважливіших заходів з регулювання екологічного ба­лансу розробку норм, що визначають відносні площі луків, ріллі, лісу та вод. Погляди на цю проблему об'єднує лише одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності і, перш за все, розораності земельного фонду, але в кількісному відношенні різні автори пропонують своє, досить відмінне одне від іншого її бачення, яке до того ж не зовсім враховує структуру ґрунтового покриву країни і передусім в регіональ­ному аспекті. Відомо, що екологічна стійкість агроландшафту безпосередньо залежить від того, скільки в ньому збере­жено природних фітоценозів. Отже по­ліпшення екологічної ситуації вбачаєть­ся в зниженні питомої ваги орних земель і, відповідно, збільшенні площі кормових угідь, лісових насаджень, тобто еколого-стабілізуючих угідь, екосистеми яких функціонують за природними аналога­ми при мінімізованому антропогенному впливі.

Інші цікаві матеріали

Соціальна інфраструктура Чемеровецького району
Актуальність дослідження. Проблеми розвитку й раціональної територіальної організації соціальної сфери набувають у наш час першорядного значення, оскільки все зростаюча частина населення зайнята в сфері послуг, а рівень розвитку с ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці,
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відомо, в ...

Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився Кенігсберзький особливий військовий о ...