Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад
Одним із таких заходів є консервація деградованих та малопродуктивних орних земель. В Інституті землеустрою УААН розроблено підходи щодо визначення орних земель з деградованими і малородючими грунтами. У першу чергу консервації підлягають орні землі, грунти яких знаходяться у кризовому та катастрофічному стані. Суть її полягає у створенні умов для відновлення родючості деградованих грунтів та захисту їх від негативних процесів. Однак до питання консервації деградованих і малопродуктивних орних земель необхідно підходити творчо. Потрібне системне проектування, а не вилучення всіх ареалів деградованих ґрунтів, в результаті чого просторова картина придатних земель буде мати надзвичайно мозаїчний характер. Тим більше, що з часом на цю територію нам прийдеться розробляти і робочі проекти.
Орні землі, які не мають ознак деградованості і малородючості, але з ряду причин (головним чином економічних) не можуть оброблятися, не потребують консервації, а переводяться у перелоги.
З огляду на екологічну доцільність, необхідно виконати оптимізацію структури грунтового покриву лукопасовищних угідь. Традиційно лукопасовищні угіддя приурочені до менш родючих, відносно ріллі, ґрунтів, які мають певні обмеження по використанню під польові культури, але цілком придатні для вирощування трав. Це, перш за все, ґрунти гідроморфного ряду: чорноземно-лучні, лучні, каштаново-лучні, дернові глеюваті і глейові, болотні (з більш-менш природно сприятливим або відрегульованим водно-повітряним режимом). Використовуються вони більш за все під сіножатями. Разом з тим, значні площі таких ґрунтів знаходяться під пасовищами, що в багатьох випадках призводить до негативних екологічних наслідків. Випасання худоби у весняно-осінній період, коли ґрунти перезволожені, обумовлює виникнення худобобійних купин, витіснення і заміщення в фітоценозах цих гідроморфних екосистем корисних видів на бур'янисту з поганими кормовими властивостями або отруйну рослинність. В кінцевому підсумку такі екосистеми при надмірному пасовищному навантаженні можуть бути повністю зруйновані.
Негативні екологічні наслідки спостерігаються і при нерегульованому випасанні на засолених ґрунтах. При цьому підсилюється ступінь засолення, що супроводжується небажаними змінами в рослинних угрупуваннях як в екологічному, так і в чисто практичному (кормовому) відношенні.
Під пасовищами також знаходяться ґрунти ксероморфних умов залягання, які до того ж характеризуються не досить сприятливими властивостями едафічного середовища (кам'янисті, сильнощебенюваті, легкого механічного складу тощо). Такі ґрунти доречно вивести на регенерацію, тобто для відновлення аборигенних флори і фауни. На цих ґрунтах, де не росте ані трава, ані дерева, можна використовувати як своєрідні екологічні ніші, резервати для флори і фауни.
Реалізація запропонованих заходів по консервації деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформації лукопасовищних угідь дозволяє отримати у першому наближенні оптимізовану структуру земельного фонду сільської ради. Збагачення агроландшафту природними екосистемами сприятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору деградаційним процесам та дозволить значно покращити екологічну ситуацію.
В подальшому орнопридатні землі за інтенсивністю використання розділяються на три еколого-технологічні групи (ЕТГ). Такий поділ покладено в основу КМОТ, а саме диференційоване використання земельних ресурсів, біокліматичного потенціалу, ґрунтово-ландшафтних факторів, перехід від прямокутної організації території до контурної, до оптимізації співвідношення в сівозмінах просапних культур і суцільного посіву залежно від потенційної небезпеки прояву ерозійних процесів, інтенсивного і біологічного землеробства, пріоритету ґрунтозахисного вологозберігаючого обробітку ґрунту над оранкою.
Землі І еколого-технологічної групи складають повно-профільні та слабодеградовані ґрунти на плато та схилах до 3° які при необхідності використовуються для розміщення зернопросапних сівозмін і вирощування культур за інтенсивними технологіями.
Землі II еколого-технологічної групи - схили 3-5° зі слабо та середньодеградованими ґрунтами, які використовуються із застосуванням біологічних принципів землеробства для вирощування культур суцільного посіву і багаторічних трав, тобто зерно-трав'яних або трав'яно-зернових сівозмін.
Інші цікаві матеріали
Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на
відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається
актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності.
Рекреаційні ре ...
Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
Комплекс з виробництва товарів народного споживання - важлива
складова частина економіки країни, яка має сприяти стабілізації
загальноросійського споживчого ринку. Це в основному
галузі групи, що випустили в 1995 році м ...
Торгівля
До соціальної сфери належать також торгівля (державна, кооперативна,
приватна) і підприємства масового харчування. На їх розміщення впливають
особливості розселення в районі [8].
Торгівля і масове харчування тісно пов'язані з ...