Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

Одним із таких заходів є консервація деградованих та малопродуктивних орних земель. В Інституті землеустрою УААН розроблено підходи щодо визначення орних земель з деградованими і малоро­дючими грунтами. У першу чергу кон­сервації підлягають орні землі, грунти яких знаходяться у кризовому та катаст­рофічному стані. Суть її полягає у ство­ренні умов для відновлення родючості деградованих грунтів та захисту їх від не­гативних процесів. Однак до питання консервації дегра­дованих і малопродуктивних орних зе­мель необхідно підходити творчо. По­трібне системне проектування, а не ви­лучення всіх ареалів деградованих ґрун­тів, в результаті чого просторова картина придатних земель буде мати надзвичай­но мозаїчний характер. Тим більше, що з часом на цю територію нам прийдеться розробляти і робочі проекти.

Орні землі, які не мають ознак деградованості і малородючості, але з ряду причин (головним чином економічних) не можуть оброблятися, не потребують консервації, а переводяться у перелоги.

З огляду на екологічну доцільність, необхідно виконати оптимізацію структу­ри грунтового покриву лукопасовищних угідь. Традиційно лукопасовищні угіддя приурочені до менш родючих, відносно ріллі, ґрунтів, які мають певні обмежен­ня по використанню під польові культу­ри, але цілком придатні для вирощування трав. Це, перш за все, ґрунти гідроморфного ряду: чорноземно-лучні, лучні, каш­таново-лучні, дернові глеюваті і глейові, болотні (з більш-менш природно сприят­ливим або відрегульованим водно-по­вітряним режимом). Використовуються вони більш за все під сіножатями. Разом з тим, значні площі таких ґрунтів знахо­дяться під пасовищами, що в багатьох випадках призводить до негативних еко­логічних наслідків. Випасання худоби у весняно-осінній період, коли ґрунти пе­резволожені, обумовлює виникнення худобобійних купин, витіснення і заміщен­ня в фітоценозах цих гідроморфних еко­систем корисних видів на бур'янисту з поганими кормовими властивостями або отруйну рослинність. В кінцевому підсумку такі екосистеми при надмірно­му пасовищному навантаженні можуть бути повністю зруйновані.

Негативні екологічні наслідки спосте­рігаються і при нерегульованому випа­санні на засолених ґрунтах. При цьому підсилюється ступінь засолення, що су­проводжується небажаними змінами в рослинних угрупуваннях як в екологічно­му, так і в чисто практичному (кормово­му) відношенні.

Під пасовищами також знаходяться ґрунти ксероморфних умов залягання, які до того ж характеризуються не досить сприятливими властивостями едафічного середовища (кам'янисті, сильнощебенюваті, легкого механічного складу тощо). Такі ґрунти доречно вивести на регенерацію, тобто для відновлення або­ригенних флори і фауни. На цих ґрунтах, де не росте ані трава, ані дерева, можна використовувати як своєрідні екологічні ніші, резервати для флори і фауни.

Реалізація запропонованих заходів по консервації деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформації лукопасовищних угідь дозволяє отрима­ти у першому наближенні оптимізовану структуру земельного фонду сільської ради. Збагачення агроландшафту природними екосистемами спри­ятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору деградаційним процесам та дозволить значно по­кращити екологічну ситуацію.

В подальшому орнопридатні землі за інтенсивністю використання розділяють­ся на три еколого-технологічні групи (ЕТГ). Такий поділ покладено в основу КМОТ, а саме диференційоване викори­стання земельних ресурсів, біокліматичного потенціалу, ґрунтово-ландшафтних факторів, перехід від прямокутної орга­нізації території до контурної, до оптимізації співвідношення в сівозмінах просап­них культур і суцільного посіву залежно від потенційної небезпеки прояву еро­зійних процесів, інтенсивного і біологіч­ного землеробства, пріоритету ґрунтоза­хисного вологозберігаючого обробітку ґрунту над оранкою.

Землі І еколого-технологічної групи складають повно-профільні та слабодеградовані ґрунти на плато та схилах до 3° які при необхідності використовуються для розміщення зернопросапних сівозмін і вирощуван­ня культур за інтенсивними технологія­ми.

Землі II еколого-технологічної групи - схили 3-5° зі слабо та середньодеградованими ґрунтами, які використовуються із застосуванням біо­логічних принципів землеробства для ви­рощування культур суцільного посіву і багаторічних трав, тобто зерно-трав'яних або трав'яно-зернових сівозмін.

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради Коломийського району
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт
Актуальним питання в даному курсовому проекті є планування і організація робіт виконання комплексу топографо - геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1 : 50000 для ведення кадастру на території Житомирськ ...

Пустельні примітивні ґрунти
Ґрунтозна́вство — наука про ґрунти, розділ інженерної геології, що вивчає склад, будову і властивості ґрунтів, закономірності їх формування і розвитку. Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопро ...