Концептуальні підходи до розробки проектів землеустрою сільських рад

Одним із таких заходів є консервація деградованих та малопродуктивних орних земель. В Інституті землеустрою УААН розроблено підходи щодо визначення орних земель з деградованими і малоро­дючими грунтами. У першу чергу кон­сервації підлягають орні землі, грунти яких знаходяться у кризовому та катаст­рофічному стані. Суть її полягає у ство­ренні умов для відновлення родючості деградованих грунтів та захисту їх від не­гативних процесів. Однак до питання консервації дегра­дованих і малопродуктивних орних зе­мель необхідно підходити творчо. По­трібне системне проектування, а не ви­лучення всіх ареалів деградованих ґрун­тів, в результаті чого просторова картина придатних земель буде мати надзвичай­но мозаїчний характер. Тим більше, що з часом на цю територію нам прийдеться розробляти і робочі проекти.

Орні землі, які не мають ознак деградованості і малородючості, але з ряду причин (головним чином економічних) не можуть оброблятися, не потребують консервації, а переводяться у перелоги.

З огляду на екологічну доцільність, необхідно виконати оптимізацію структу­ри грунтового покриву лукопасовищних угідь. Традиційно лукопасовищні угіддя приурочені до менш родючих, відносно ріллі, ґрунтів, які мають певні обмежен­ня по використанню під польові культу­ри, але цілком придатні для вирощування трав. Це, перш за все, ґрунти гідроморфного ряду: чорноземно-лучні, лучні, каш­таново-лучні, дернові глеюваті і глейові, болотні (з більш-менш природно сприят­ливим або відрегульованим водно-по­вітряним режимом). Використовуються вони більш за все під сіножатями. Разом з тим, значні площі таких ґрунтів знахо­дяться під пасовищами, що в багатьох випадках призводить до негативних еко­логічних наслідків. Випасання худоби у весняно-осінній період, коли ґрунти пе­резволожені, обумовлює виникнення худобобійних купин, витіснення і заміщен­ня в фітоценозах цих гідроморфних еко­систем корисних видів на бур'янисту з поганими кормовими властивостями або отруйну рослинність. В кінцевому підсумку такі екосистеми при надмірно­му пасовищному навантаженні можуть бути повністю зруйновані.

Негативні екологічні наслідки спосте­рігаються і при нерегульованому випа­санні на засолених ґрунтах. При цьому підсилюється ступінь засолення, що су­проводжується небажаними змінами в рослинних угрупуваннях як в екологічно­му, так і в чисто практичному (кормово­му) відношенні.

Під пасовищами також знаходяться ґрунти ксероморфних умов залягання, які до того ж характеризуються не досить сприятливими властивостями едафічного середовища (кам'янисті, сильнощебенюваті, легкого механічного складу тощо). Такі ґрунти доречно вивести на регенерацію, тобто для відновлення або­ригенних флори і фауни. На цих ґрунтах, де не росте ані трава, ані дерева, можна використовувати як своєрідні екологічні ніші, резервати для флори і фауни.

Реалізація запропонованих заходів по консервації деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформації лукопасовищних угідь дозволяє отрима­ти у першому наближенні оптимізовану структуру земельного фонду сільської ради. Збагачення агроландшафту природними екосистемами спри­ятиме збільшенню його біорізноманіття, підвищенню стійкості, опору деградаційним процесам та дозволить значно по­кращити екологічну ситуацію.

В подальшому орнопридатні землі за інтенсивністю використання розділяють­ся на три еколого-технологічні групи (ЕТГ). Такий поділ покладено в основу КМОТ, а саме диференційоване викори­стання земельних ресурсів, біокліматичного потенціалу, ґрунтово-ландшафтних факторів, перехід від прямокутної орга­нізації території до контурної, до оптимізації співвідношення в сівозмінах просап­них культур і суцільного посіву залежно від потенційної небезпеки прояву еро­зійних процесів, інтенсивного і біологіч­ного землеробства, пріоритету ґрунтоза­хисного вологозберігаючого обробітку ґрунту над оранкою.

Землі І еколого-технологічної групи складають повно-профільні та слабодеградовані ґрунти на плато та схилах до 3° які при необхідності використовуються для розміщення зернопросапних сівозмін і вирощуван­ня культур за інтенсивними технологія­ми.

Землі II еколого-технологічної групи - схили 3-5° зі слабо та середньодеградованими ґрунтами, які використовуються із застосуванням біо­логічних принципів землеробства для ви­рощування культур суцільного посіву і багаторічних трав, тобто зерно-трав'яних або трав'яно-зернових сівозмін.

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджен­ня землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку. Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до ...

Русловий алювій Черемошу Вступ Черемош, права та найбільша притока (довжина 80 км, площа
Черемош, права та найбільша притока (довжина 80 км, площа басейну 2650 км2) Пруту, утворюється злиттям Чорного і Білого Черемошу в гірському селі Устеріки в Покутсько-Буковинських Карпатах. Витоки Чорного Черемошу (89 к ...

Загальні відомості про топографічні знімання і знімальні мережі
Одним з основних завдань геодезичної галузі в Україні є забезпечення народного господарства топографо-геодезичною і картографічною продукцією. На сьогоднішній день на всю територію України складені топографічні карти ма ...