Загальні фізичні властивості ґрунту, прийоми їх поліпшення
Твердість
- властивість ґрунту у природному заляганні чинити опір стискуванню і розклинюванню. Вона обумовлена тими ж характеристиками, що й зв'язність: мінералогічним і гранулометричним складом, структурністю, вологістю, вмістом гумусу і виражається у кг/см2.
Висока твердість — це ознака незадовільних фізико-хімічних та агрофізичних властивостей ґрунтів. У цих умовах потрібні великі затрати енергії на обробіток, погіршується проростання насіння, корені погано проникають у ґрунт. На ґрунтах з великою твердістю деякі рослини дуже погано розвиваються.
Питомий опір
- це зусилля, яке затрачається на підрізання пласта ґрунту, обертання його і тертя в робочу поверхню ґрунтообробних знарядь.
Питомий опір можна обчислити за формулою:
ПО = ,
де ПО - питомий опір ґрунту, кг/см2; СТ- сила тяги, кг/см; ГГ - глибина обробітку ґрунту, см; ЩС- щільнність складення ґрунту, г/см3.
Найменшим опором характеризуються ґрунти легкого гранулометричного складу (піщані, супіщані), найбільшим - важкосуглинкові і глинисті, особливо солонці, які містять понад 20 % обмінного натрію.
Ґрунти з доброю структурою за інших рівних умов проявляють менший опір під час обробітку, ніж безструктурні. Опір фунту у процесі обробітку викликає неоднакове зношення робочих деталей ґрунтообробних знарядь. Виявлена пряма залежність ступеня зволоження із гранулометричним складом ґрунтів і вмістом у них мінералів.
За раціонального використання ґрунтів однією із найважливіших умов є забезпечення розширеного відтворення та підвищення їх як ефективної, так і потенційної родючості.
Для одержання високих врожаїв необхідно одночасно впливати на всі фактори життя рослин. Дуже важливо виявити основний фактор (або групу факторів), який буде стимулювати максимальну ефективність інших. Наприклад, у посушливих зонах провідний фактор - забезпечення рослин водою. Тому вагому роль у цих умовах відіграють заходи із нагромадження і продуктивного використання води.
У поліській зоні України особливого значення набувають правильне і систематичне застосування добрив та вапнування кислих ґрунтів. Для ґрунтів надмірного зволоження перш за все треба відрегулювати водно-повітряний режим, використовуючи відповідні меліорації.
У зоні зрошувального землеробства важливе значення має правильне зрошення, яке виключає можливість заболочування і вторинного засолення ґрунтів.
Таким чином, одночасний вплив на всі фактори, що визначають величину врожаю, вимагає диференційованих прийомів підвищення родючості ґрунтів у різних зонах.
Вибір таких диференційованих прийомів повинен базуватися на використанні матеріалів ґрунтово-агрохімічних та інших досліджень.
Інші цікаві матеріали
Грошова оцінка населених пунктів Назавизівської сільської ради
У наш час, мабуть, вже
мало кого може здивувати інформація про недостатність коштів місцевого
бюджету на проведення різноманітних робіт. Проблеми, пов’язані з розірванням
кола постійної недостатності наявних бюдже ...
Ландшафт, як природно-територіальний комплекс
ЛАНДШАФТ - це генетично
однорідний ПТК, що має однаковий геологічний фундамент, один тип рельєфу,
однаковий клімат і складається із властивих тільки даному ландшафту набору
динамічно сполучених і закономірно повторюютьс ...
Великі географічні відкриття
Періоду розкладання
феодалізму і виникненню капіталістичних відносин передували Великі географічні
відкриття, що зіграли важливу роль у переході до буржуазного способу
виробництва.
Великі географічні
відкриття були ...