Геоботанічне районування волинського полісся

Останнє районування республіки, а значить і Волині, виконано у 1977 р. групою співробітників Інституту ботаніки АН України у складі Ю.Р.Шеляг-Сосонка, Є.М.Брадіс та Т.Л.Андрієнко. Волинська область належить до Поліської підпровінції і лежить у західній частині Східно-Європейської провінції Європейської широколистяної зони. Означена підпровінція порівняно мало розорана. Природні рослинні комплекси збереглися майже на половині її території. Саме тут розміщуються дубово-соснові та дубові ліси, які часто переходять у чисті соснові деревостани.

Поліська підпровінція найбільш північна у складі Східно-Європейської провінції в межах України. Вона займає Поліську низовину та Волинську височину. У ній переважають дубово-соснові ліси, присутність яких зумовлена піщаними водно-льодовиковими та льодовиковими відкладами. Ці ліси поширюються далі на схід України, створюючи характерні поліські ландшафти.[7]

Більша частина підпровінції віднесена до Ковельсько-Сарненського (Західно-Поліського) геоботанічного округу (Додаток Б). Він складається з 5 районів, кожен з яких має свої рослинні комплекси. Зокрема, Ратнівсько-Любешівський район простягнувся вздовж заболочених берегів р. Прип'ять (у західній частині ці площі тепер меліоровані), що зумовлює поширення сосново-зеленомохових, переважно чорницевих лісів. У залежності від рельєфу терас річки розподіляються орлякові, різнотравні і навіть сухі лишайникові асоціації. У низинах їм протистоять заболочені лохиново-рунянкові або сфагнові угрупування. За якістю ці ліси поступаються чорницевим (відповідно IV і II класи бонітету). На моренних та крейдових горбах зустрічаються високоякісні дубово- соснові різнотравні угрупування І класу бонітету. Однак, їх небагато і вони мають острівний характер поширення. У Ратнівському і Любешівському районах існують ділянки ялинових лісів. У долинах річок і на заболочених низинах зростають вільхові та березово-вільхові ліси з багатим різнотрав'ям. Є тут заплавні та материкові луки, які складаються із злакових та осокових формацій. Болота евтрофні заплавні поширені на площі 47 тис. га. Оліготрофних та мезотрофних боліт тут не більше 2,8 тис.га.

Зарічнянсько-Висоцько-Сарненський геоботанічний район знаходиться у східній частині області (Додаток Б). Тут наявна висока заболоченість на пісках. Переважаюпь евтрофні болота. Однак частка оліготрофних та мезотрофних боліт у цьому районі зростає до 25 %. Менше тут і озер, яких особливо багато у Ратнівсько-Любешівському районі. Орних грунтів не більше 10 %. Ліси займають понад 40 % території. Це переважно сосново-чорницеві та сосново-рунянково-сфагнові формації. Трапляються грабово-соснові та дубово-грабово-соснові деревостани. Тут острівцями поширені й ялинові ліси.

Ковельсько-Маневицький район займає більшу частину Волинської моренної гряди, на якій поширені різні асоціації соснових лісів: від вересових та лишайникових до чорницево-зеленомохових і осоково-гіпнових. Розораність грунтів сягає 50 %. Долини річок Турія, Вижівка, Стохід багаті заплавними луками, які займають близько 40 %' площі території району. Болота концентруються у північно-східній частині району і належать до евтрофного типу.[7]

Турійський геоботанічний район займає південно-західну частину підпровінції. Тут поширені більш родючі, переважно перегнійно-карбонатні грунти. Майже половину їх розорано. Природні угрупування збереглись порівняно мало і становлять менше 35 % площі. Більшість дубово-соснових і грабово-дубових лісів знищена і замінилась похідними осиковими та березовими асоціаціями. Краще зберігся великий Губинський лісовий масив у Локачинському районі з дубових, дубово-соснових та грабово-дубово-со- снових насаджень. Особливу цікавість викликають тут липово-дубові деревостани (Шеляг-Сосонко, 1969). Поруч з ними трапляються березняки та вільшаники. Боліт у районі порівняно менше. Вони евтрофні, осокові з верболозом і березою. У долинах річок переважають повзучомітлицеві, звичайноосокові та червонокострицеві луки. Однак вони дуже заболочені і частково зруйновані меліораціями.

Цумансько-Костопільський геоботанГчний район має рівнинний рельєф, створений потужними супіщаними відкладами. Залісненість території району становить близько 40 %. Це сосново-дубові високобонітетні ліси, під наметом яких зростають ліщина, орляк, щитник та безщитник. Є й чисті діброви І класу бонітету. На схилах надзаплавних терас трапляються липово-дубові деревостани. На півночі зростають чисті сосняки з чорницею і орляком. У районі багато лук, які займають близько 15 % території. Вони групуються у долинах річок Стир і Горинь. Серед цих лук переважають кострицеві, мітлицеві й тонконогові формації. На піщаних пустошах трапляються рідкостійні угруповання булавоносця, характерні для поліських районів (Лихобабіна, 1972). Боліт мало і вони розміщені у долинах малих річок Болота евтрофні, осоково- гіпнові та чорновільхові. Орних грунтів близько 35 %.

Інші цікаві матеріали

Моя мала батьківщина м. Миколаїв
В даній роботі я досліджував природні умови, географічні особливості, кліматичні характеристики моєї малої батьківщини - міста Миколаєва. Впродовж свого існування Миколаїв завоював міцний авторитет як важливий ділови ...

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...

Українські Карпати- чверть Карпатської дуги
Українські Карпати складають приблизно чверть Карпатської дуги . Перед появою Карпатської гірської дуги на поверхні планети був тривалий період, протягом якого море в цьому місці змінилось сушею . Вони складаю ...