Будова земної кори в області океанів

Форма земної кори в області океанів тісно зв'язана з історією походження материків і океанів. Існує більш двох десятків гіпотез, що пояснюють походження океанів і материків. Деякі дослідники вважають Світовий океан (ложе) первозданною, первинною формою земної кори, інші, спираючись на сучасні геологічні, геохімічні і геофізичні матеріали, вважають, що розвиток планети зв'язаний з постійною змінюваністю одних форм іншими і їх еволюцією. Тому океани вважають порівняно молодими, виниклими на місці розпаду і руйнування древніх материків і мілководних морів.

На підставі даних історичної геології відомо, що колись існували великі материки: Північно-Атлантичний, що включав Північну Америку, Європу і простір між ними, де розташована північна частина сучасної Атлантики, і Гондвана, що охоплювала Південну Америку, південну частину Атлантичного океану, Індійський океан, Індостан, Африку, Австралію. У процесі розвитку земної кори ці масиви розкололися. Окремі їх частини виявилися нижче рівня Світового океану, тому що приблизно 200 млн. років тому, на границі палеозойської і мезозойської ери, відбулося занурення величезних ділянок земної кори, унаслідок чого площа океанічних западин виявилася значно більше площі материків. Збільшення на планеті площ, займаних океаном, і глибини западин відбувається й у нашу геологічну епоху; цей процес зветься «океанізації». Наявність на дні Тихого й Атлантичного океанів плосковершинних височин (гайотів) з мілководними опадами свідчить про занурення тут суші. Усі ці факти свідчать про розвиток процесу (океанизації), про те, що, постійно змінюючись, одні форми земної кори переходять в інші. На дні океанів і морів зустрічаються два типи земної кори: континентальний і океанічний. Континентальний тип відрізняється від океанічного більш складною структурою і більшою товщиною шарів. При повній його будові від поверхні всередину розташовується шар осадових порід, потім гранітний і глибше базальтовий, що підстилається перідотитовим шаром (мантія). У деяких районах ця кора буває двошаровою, тому що верхній шар осадових порід може бути відсутнім і гранітний з'являється поблизу поверхні, як, наприклад, під материком Африки, деякими островами Індонезійського архіпелагу. Товщина континентальної кори на рівнинах коливається від 25 до 45 км, у гірських областях — від 50 до 80 км.

Океанічний тип земної кори, крім верхнього шару пухких, глинистих і мулистих порід, складається в основному з базальтової оболонки товщиною до 5 км. Базальтовий шар є безперервною гірською породою, що простирається і під континентами і під океаном. Гранітний шар в океанічному типі відсутній, а шар осадових порід має товщину від 300 до 1000 м. Наприклад, у Тихому океані поряд з океанічним є ділянки континентального типу земної кори, хоча будова дна цього найбільш древнього океану відмінна від будови дна Атлантичних, Індійських і Північного Льодовитого океанів.

У межах Атлантичного й Індійського океанів дно океанічного типу зустрічається з глибин 4000 м, причому і у внутріконтинентальних морях (Чорне, Каспійське, Середземне) маються ділянки дна океанічної структури.

Інші цікаві матеріали

Економічна система Південної Кореї
Протягом трьох останніх десятиліть людство мало можливість спостерігати за деякими країнами, що розвиваються, що демонстрували світу "економічні чудеса". Звичайно ж, мова йде про молоді найбільш розвинені дер ...

Рослинний світ Волинського Полісся
Актуальність теми. Важливість рослин у житті і розвитку суспільства помічена давно. Велика частка населення Землі живе поблизу лісів, а то й у самих лісам. Вивчаючи спосіб життя людей протягом історичного періоду і в на ...

Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про ...