Будова земної кори в області океанів

Форма земної кори в області океанів тісно зв'язана з історією походження материків і океанів. Існує більш двох десятків гіпотез, що пояснюють походження океанів і материків. Деякі дослідники вважають Світовий океан (ложе) первозданною, первинною формою земної кори, інші, спираючись на сучасні геологічні, геохімічні і геофізичні матеріали, вважають, що розвиток планети зв'язаний з постійною змінюваністю одних форм іншими і їх еволюцією. Тому океани вважають порівняно молодими, виниклими на місці розпаду і руйнування древніх материків і мілководних морів.

На підставі даних історичної геології відомо, що колись існували великі материки: Північно-Атлантичний, що включав Північну Америку, Європу і простір між ними, де розташована північна частина сучасної Атлантики, і Гондвана, що охоплювала Південну Америку, південну частину Атлантичного океану, Індійський океан, Індостан, Африку, Австралію. У процесі розвитку земної кори ці масиви розкололися. Окремі їх частини виявилися нижче рівня Світового океану, тому що приблизно 200 млн. років тому, на границі палеозойської і мезозойської ери, відбулося занурення величезних ділянок земної кори, унаслідок чого площа океанічних западин виявилася значно більше площі материків. Збільшення на планеті площ, займаних океаном, і глибини западин відбувається й у нашу геологічну епоху; цей процес зветься «океанізації». Наявність на дні Тихого й Атлантичного океанів плосковершинних височин (гайотів) з мілководними опадами свідчить про занурення тут суші. Усі ці факти свідчать про розвиток процесу (океанизації), про те, що, постійно змінюючись, одні форми земної кори переходять в інші. На дні океанів і морів зустрічаються два типи земної кори: континентальний і океанічний. Континентальний тип відрізняється від океанічного більш складною структурою і більшою товщиною шарів. При повній його будові від поверхні всередину розташовується шар осадових порід, потім гранітний і глибше базальтовий, що підстилається перідотитовим шаром (мантія). У деяких районах ця кора буває двошаровою, тому що верхній шар осадових порід може бути відсутнім і гранітний з'являється поблизу поверхні, як, наприклад, під материком Африки, деякими островами Індонезійського архіпелагу. Товщина континентальної кори на рівнинах коливається від 25 до 45 км, у гірських областях — від 50 до 80 км.

Океанічний тип земної кори, крім верхнього шару пухких, глинистих і мулистих порід, складається в основному з базальтової оболонки товщиною до 5 км. Базальтовий шар є безперервною гірською породою, що простирається і під континентами і під океаном. Гранітний шар в океанічному типі відсутній, а шар осадових порід має товщину від 300 до 1000 м. Наприклад, у Тихому океані поряд з океанічним є ділянки континентального типу земної кори, хоча будова дна цього найбільш древнього океану відмінна від будови дна Атлантичних, Індійських і Північного Льодовитого океанів.

У межах Атлантичного й Індійського океанів дно океанічного типу зустрічається з глибин 4000 м, причому і у внутріконтинентальних морях (Чорне, Каспійське, Середземне) маються ділянки дна океанічної структури.

Інші цікаві матеріали

Історія гірництва в Україні
Гірництво, яке започаткувало історію техніки й справило суттєвий вплив на становлення людського суспільства, було невід’ємною складовою життєдіяльності племен, що з давніх часів населяли територію України. Як свідча ...

Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезп ...

Стереотопографічний метод створення
Сучасне топографо-геодезичне виробництво потребує впровадження найбільш ефективних i високопродуктивних методів, які б замінили трудомісткі польові процеси при складанні топографічних карт i планів, та при вирішенні ін ...