Будова земної кори в області океанів

Форма земної кори в області океанів тісно зв'язана з історією походження материків і океанів. Існує більш двох десятків гіпотез, що пояснюють походження океанів і материків. Деякі дослідники вважають Світовий океан (ложе) первозданною, первинною формою земної кори, інші, спираючись на сучасні геологічні, геохімічні і геофізичні матеріали, вважають, що розвиток планети зв'язаний з постійною змінюваністю одних форм іншими і їх еволюцією. Тому океани вважають порівняно молодими, виниклими на місці розпаду і руйнування древніх материків і мілководних морів.

На підставі даних історичної геології відомо, що колись існували великі материки: Північно-Атлантичний, що включав Північну Америку, Європу і простір між ними, де розташована північна частина сучасної Атлантики, і Гондвана, що охоплювала Південну Америку, південну частину Атлантичного океану, Індійський океан, Індостан, Африку, Австралію. У процесі розвитку земної кори ці масиви розкололися. Окремі їх частини виявилися нижче рівня Світового океану, тому що приблизно 200 млн. років тому, на границі палеозойської і мезозойської ери, відбулося занурення величезних ділянок земної кори, унаслідок чого площа океанічних западин виявилася значно більше площі материків. Збільшення на планеті площ, займаних океаном, і глибини западин відбувається й у нашу геологічну епоху; цей процес зветься «океанізації». Наявність на дні Тихого й Атлантичного океанів плосковершинних височин (гайотів) з мілководними опадами свідчить про занурення тут суші. Усі ці факти свідчать про розвиток процесу (океанизації), про те, що, постійно змінюючись, одні форми земної кори переходять в інші. На дні океанів і морів зустрічаються два типи земної кори: континентальний і океанічний. Континентальний тип відрізняється від океанічного більш складною структурою і більшою товщиною шарів. При повній його будові від поверхні всередину розташовується шар осадових порід, потім гранітний і глибше базальтовий, що підстилається перідотитовим шаром (мантія). У деяких районах ця кора буває двошаровою, тому що верхній шар осадових порід може бути відсутнім і гранітний з'являється поблизу поверхні, як, наприклад, під материком Африки, деякими островами Індонезійського архіпелагу. Товщина континентальної кори на рівнинах коливається від 25 до 45 км, у гірських областях — від 50 до 80 км.

Океанічний тип земної кори, крім верхнього шару пухких, глинистих і мулистих порід, складається в основному з базальтової оболонки товщиною до 5 км. Базальтовий шар є безперервною гірською породою, що простирається і під континентами і під океаном. Гранітний шар в океанічному типі відсутній, а шар осадових порід має товщину від 300 до 1000 м. Наприклад, у Тихому океані поряд з океанічним є ділянки континентального типу земної кори, хоча будова дна цього найбільш древнього океану відмінна від будови дна Атлантичних, Індійських і Північного Льодовитого океанів.

У межах Атлантичного й Індійського океанів дно океанічного типу зустрічається з глибин 4000 м, причому і у внутріконтинентальних морях (Чорне, Каспійське, Середземне) маються ділянки дна океанічної структури.

Інші цікаві матеріали

Територіально-виробничі комплекси України
Із середини 50-х років чітко намітилися регіональні проблеми, пов’язані з великомасштабним залученням у господарський оборот великих джерел ресурсів з метою створення нових баз нафтової, газової, електроенергетичної й і ...

Вугільна промисловість України і Польщі сучасний стан та перспективи
У Європі на сьогодні тільки дві країни, – Україна і Польща, – зберегли вугледобувну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і для металургійного сектора економіки. При цьому якщо Польща практично завершила ї ...

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...