Рельєф дна океанів

До середини XX сторіччя найбільш вивченим було дно Атлантичного океану. Починаючи з 40-50-х років минулого сторіччя значні успіхи досягнуті у вивченні рельєфу дна Північного Льодовитого, Тихого і в останні роки Індійського океанів.

Атлантичний океан витягнутий з півночі на південь, на карті має обриси букви S. Береги його розташовані майже паралельно один одному й утворюють величезний водяний простір, що нагадує гігантську ріку, іноді називану Атлантичною долиною. Уздовж осі Атлантичної долини простирається підводна височина — Серединно-Атлантичний хребет, що складається, по суті, із трьох хребтів: Рейкьянес, Північно-Атлантичного і Південно-Атлантичного. Найменші глибини над хребтом Рейкьянес (до 890 м). На 50-м градусі північної широти цей хребет переходить у Північно-Атлантичний, глибини над яким поступово збільшуються до півдня, досягаючи 3600 м. На екваторі Північно-Атлантичний хребет відокремлюється від Південно-Атлантичного жолобом Романш (7728 м). Південніше цього жолоба починається Південно-Атлантичний хребет, глибини над яким складають від 3450 м у північній до 1300 м у південній частині. Південно-Атлантичний хребет простирається до 50° півд.ш., потім він переходить в Африканско-Антарктичний хребет. Окремі масиви Серединно-Атлантичного хребта розташовані усього лише на глибині 150—300 м від поверхні океану або піднімаються над нею у виді островів (Азорські, Св. Олени, Піднесення, Тристан-да-Кунья).

Серединно-Атлантичний хребет являє собою частину безперервного гірського ланцюга, що простирається з Атлантики в Індійський океан і до південної окраїни Тихого океану протягом 80 000 км. На гребені Атлантичного хребта розташовані рифтові долини, рифтові гори і високе роздроблене плато. Ехограми Серединно-Атлантичного хребта свідчать про велику його роздробленість, розчленованість схилів пилкоподібної форми, що дозволяє припускати про відносну молодість цього рельєфу. По обох сторонах від хребта розташовані зони терас і невеликих пагорбів.

До заходу і сходу від Серединно-Атлантичного хребта знаходяться довгі глибокі балки — західна і східна (перша з них більш глибока), що у свою чергу розпадаються на кілька улоговин, або мульд. У західній балці розташовані три улоговини: Північно-Американська, у південній частині якої знаходиться глибоководний жолоб Пуерто-Рико з максимальною глибиною 9218 м (найбільша глибина Атлантичного океану), Бразильська (між екватором і 30° півд.ш.) і Аргентинська (30—35° півд.ш.) із глибинами більш 6000 м.

У східній половині океану маються чотири улоговини: Північно-Африканськими і Гвінейська з глибинами більш 6000 м, Ангольська і Капська з глибинами 5000-5500 м.

Для рельєфу дна Атлантичного океану характерна наявність численних банок, розташованих серед глибин у кілька тисяч метрів. Особливо багато таких банок у північній частині океану на захід від узбережжя Марокко й Іспанії. Інша особливість рельєфу дна Атлантичного океану — великі площі, зайняті материковою обмілиною і схилом (до 2000 м). Для Атлантичного океану характерна також наявність великих абісальних рівнин із плоскою поверхнею, розташованих біля основи материкового схилу по обох сторонах Серединно-Атлантичного хребта. Вони поширені й у Західній, і в Східній Атлантиці. Ці абісальні рівнини виявлені близько 15 років тому і ще недостатньо вивчені. Вони займають великі простори, вимірювані сотнями тисяч квадратних кілометрів, наприклад рівнина Зеленого Мису має площу порядку 500 000 км2 із глибиною більш 5000 м. Передбачається, що це ділянки земної кори, поховані під опадами мутьових (суспензійних) потоків. (Потоки із суміші води і зважених у ній піщано-глинистих часток називають суспензійними або мутьовими.) Численні факти підтверджують їхнє існування в океанах і морях у виді підводних течій. Спускаючись по схилу морського дна, ці потоки сприяють утворенню ерозійних долин, ущелин і балок, а також відкладенню опадів зі зважених пісків і глин. Вони виносять і відкладають удалині від берегів на великих глибинах континентальні опади і залишки відмерлої мілководної фауни.

Від Північного Льодовитого океану Атлантичний океан відділений височиною, що представляє собою ряд підводних порогів із глибинами менш 600 м, а в Датській протоці, між Гренландією й Ісландією, — не більш 320 м. По обидві сторони від цієї височини, до півночі і півдня від неї, гідрологічні умови і склад фауни глибин сильно розрізняються.

Північний Льодовитий океан відрізняється від інших океанів значно меншими глибинами і широкою материковою обмілиною, на якій знаходиться більшість морів Європи, Азії й Америки. Порогом Нансена (між Гренландією і Шпіцбергеном) Північний Льодовитий океан розділяється на два басейни — Арктичний і Північно-Європейський. До Арктичного басейну відносяться власне Північний Льодовитий океан, його окраїнні моря, затоки і протоки Канадського Арктичного архіпелагу. Рельєф Арктичного басейну складний. Уздовж берегів Євразії проходить широка смуга материкової обмілини, що простирається в море на 300—500 км, від берегів Аляски і Канадського архіпелагу — на 50—100 км. Рельєф Північного Льодовитого океану являє собою кілька глибоководних улоговин, розчленованих хребтами. Хребет Ломоносова, що простирається від Новосибірських островів до Гренландії на 1800 км, розділяє Арктичний басейн на дві великі улоговини — Канадську з глибинами до 4000 м і Амундсена з глибинами до 4500 м. У районі Північного полюса глибини близько 4300—4400 м. Над хребтом Ломоносова глибини зменшуються до 950—2000 м. Улоговина Амундсена відділена від улоговини Нансена (середня глибина 3450 м) серединно-океанічним хребтом Гаккеля, що представляє собою саму північну ланку в планетарній системі морфологічних структур Північного Льодовитого океану.

Інші цікаві матеріали

Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії
Австралія - найменший материк на Землі. Разом із прилеглими до неї островами вона цілком повністю лежить в південній півкулі. Назва цього материка, який був відкритий та заселений найпізніше, у порівнянні з іншими матер ...

Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку
Актуальність теми. Рекреація - діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини - набуває значного розвитку і залишається актуальною для людини, особливо в сучасних умовах її життєдіяльності. Рекреаційні ре ...

Ландшафти
Природа – це найважливіше та найголовніше джерело задоволення усіх матеріальних і духовних потреб людини. Людське суспільство безперервно взаємодіє з нею. Для людини природа має дуже багатообразне значення: наукове, мат ...