Рельєф дна океанів

Хребет Менделєєва і підняття Альфа утворюють єдиний поріг з мінімальною глибиною 1230 м, відділений Канадською улоговиною від підняття Бофорта. Новітніми дослідженнями в протоці між Шпіцбергеном і Гренландією відкрита рифтова долина Лени, а в улоговині Нансена западина Літке з найбільшою в Північному Льодовитому океані глибиною (5400 м). На материковій обмілині й особливо на схилі Північного Льодовитого океану зустрічаються підводні долини, занурені річкові долини, древні дельти сибірських рік і інші форми успадкованого рельєфу. Геологічна історія материкової окраїни Північного Льодовитого океану більш різноманітна, ніж в інших океанах. Сполучення різних геологічних структур (Америки, Гренландії, Євразії) визначає розмаїтість у будові земної кори в Північному Льодовитому океані. Систематичне вивчення фізичних полів - магнітним, сейсмічним і гравітаційного - дозволило більш обґрунтовано судити про стадійності розвитку, структури і походження Північного Льодовитого океану. На підставі цих досліджень передбачається, що євразійська частина океану є зануреним материком і континентальною корою перероблена в океанічну. Хребет Ломоносова представляється як континентальна, частково занурена структура, відділена від материкової обмілини західної Євразії.

Індійський океан пересічений з півночі на південь підводним Центральним Індійським хребтом, що розділяє океан на дві частини — західну і східну. На півночі, біля архіпелагу Чагос, від цього хребта відходить на північний захід Аравійсько-Індійський хребет із глибинами 2400—3900 м, в окремих місцях є підняття до 1500 м. Між цим хребтом і північним краєм Центрального Індійського хребта розташовується Аравійська улоговина (5875 м), відділена від Сомалійської. Центральний Індійський хребет із глибинами від 3500 до 2400 м перетинає Індійський океан приблизно до 50° півд.ш. На півдні цей хребет розгалужується. Одна його гілка за назвою Кергелен-Гауссберг продовжується на південь до Антарктиди з глибинами від 500 м на півночі до 2300 м на півдні; інша - австрало-антарктичне підняття — простирається на схід до Тихого океану. Глибини над цим підняттям 3100—3800 м. Частини океану, розташовані до сходу і заходу від Центрального Індійського хребта, по характеру рельєфу різні. У східній частині океану в 60-х роках відкритий Східно-Індійський хребет, що відокремлює Центральну улоговину від Західно-Австралійської улоговини, що раніш об'єднувалися в одну Індійсько-Австралійську. Східно-Індійський хребет простирається від південно-східної частини Бенгальської затоки уздовж меридіана 90° с.д. до 32—34° півд.ш. Між Австрало-Антарктичним підняттям і Антарктидою розташовується Австрало-Антарктична улоговина з глибинами до 5200 м.

Рельєф західної частини океану більш складний. Для нього характерне чергування знижень і підвищень дна. Останні часто піднімаються над рівнем моря у виді островів. На півночі цієї частини океану розташовується Сомалійська улоговина (5100—5300м), до південно-сходу від о. Мадагаскар — велика Центральна Індійська улоговина (до 6400 м), до півдня від Мозамбікської протоки — Мадагаскарська улоговина (до 5770 м). Материкова обмілина досягає найбільшої ширини біля берегів Індостану, де добре простежуються підводні долини рік, що впадають в океан.

Рельєф Індійського океану складний і відрізняється великою розчленованістю. Центральний Індійський хребет по своїй будові нагадує Серединно-Атлантичний; тут також зустрічаються рифтові долини, біля підніжжя схилів — плоскі тераси. В улоговинах південно-західної частини виявлені вулканічні гори, а в північно-східній на шельфі і материковому схилі — каньйони. Утворення Індійського океану зв'язане з розпадом і зануренням материка під впливом розламів Гондвани, що почалися близько 240 млн. років тому. Цей процес, що супроводжувався землетрусами і виливом базальтів, відбився в сучасному рельєфі Індійського океану.

Тихий океан,

найбільший по площі і найбільш глибоководний серед океанів земної кулі, має площу приблизно 180 млн. км2. Він відрізняється складним характером рельєфу дна, особливо в північно-західній частині.

Дно океану розчленоване зниженнями і різкими підняттями, що часто переходять у ланцюги і групи островів, по числу яких Тихий океан перевершує всі інші. Численні групи і ланцюги островів зустрічаються переважно в тропічних широтах відкритої частини океану. У південній і південно-східній частинах глибини трохи менше і дно менш розчленоване. Ці частини океану пересічені витягнутим підняттям дна, що простирається від Антарктиди до екватора, до берегів Центральної Америки. У південній частині це підняття називається Південно-Тихоокеанським із глибинами, що не перевищують 2980 м, а місцями зменшуваними до 1220 м. Північна частина зветься Східно-Тихоокеанського підняття. Глибини над ним трохи більші, ніж над Південно-Тихоокеанським, але не перевищують 3480 м, місцями зменшуючись до 1550 м. У районі о.Пасхи в центральній частині Східно-Тихоокеанського підняття від нього відходять два відроги, один із яких простирається на північний захід, інший — на схід до материка Південної Америки. Перший з них замикає на півночі Південну улоговину (6145 м), другий — Перуанський і Чилійський жолоби, що знаходяться на півдні в східній частині океану. Між Південно-Тихоокеанським хребтом і Антарктидою розташовується улоговина Беллінсгаузена з глибинами до 5300 м. На крайньому заході південної половини океану розташовані Ново-Каледонська, Південно-Фіджийська і Північно-Фіджийська улоговини, розділені порогами і хребтами.

Інші цікаві матеріали

Грошова оцінка населених пунктів Назавизівської сільської ради
У наш час, мабуть, вже мало кого може здивувати інформація про недостатність коштів місцевого бюджету на проведення різноманітних робіт. Проблеми, пов’язані з розірванням кола постійної недостатності наявних бюдже ...

Регіональна економіка сільського господарства України
Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розм ...

Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезп ...