Рельєф дна океанів

У північній півкулі рельєф більш складний. Ланцюг Імператорських підвідних гір, хребти Гавайський і Фаннінг, простираючись від 45° півн.ш. до 2° півд.ш., розділяють ложе на ряд великих улоговин — північно-західну, центральну, відділену від неї серединно-тихо-океанськими підводними горами, і північно-східнотихоокеанську, у якій є ряд розламів, орієнтованих паралельно один одному по широті. На північному заході океану є велике число невеликих улоговин; на північному сході, у затоці Аляска, виявлена гірська країна з вершиною Джакоміні (640 м), гори Пратт (709 м), Уелнер (710 м), Діккенс (475 м) і ін. Дно на периферії розламів сильно розчленовано уступами, обривами, глибоководними жолобами. Тут же зустрічаються численні вулкани і гайоти. У Тихому океані гайоти — плосковершинні гори — виявлені і на підводних хребтах і на абісальних рівнинах.

У Тихому океані широко розвинені острівні дуги, архіпелаги вулканічних островів, групи підводних вулканів, комплексні форми зон розламів. У східній і південній частинах океану відкрито 13 великих зон розламів. Вони простираються на тисячі кілометрів і в східній частині займають величезну площу, 40 млн. км2.

Крім відзначених особливостей дна Тихого океану, необхідно вказати на його вулканізм. По сучасним даним, тут існує близько 10 тис. вулканів, що протягом 100 млн. років викинули лавового матеріалу приблизно стільки, скільки материкові вулкани за 300 млн. років. Найбільші вулканічні утворення розташовані широким поясом у західній і північно-західній частинах океану, у затоці Аляска, у берегів Каліфорнії і Південної Америки.

Походження Тихого океану — це проблема, вивчення якої багато в чому визначає рішення проблеми походження Світового океану і материків. Сукупність наявних матеріалів дозволяє припускати, що в пізньому докембрійському періоді (500—600 млн. років тому) Тихий океан вже існував і його ложе відокремлювалося від континенту рухливими зонами, що і в сучасний геологічний період динамічно активні.

У будові дна окремих океанів є як подібності, так і розходження. Основні елементи рельєфу, такі, як серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, острівні дуги, улоговини, глибоководні западини й ін., властиві всім океанам. Однак у розташуванні цих структурних елементів є розходження. Серединно-океанічні хребти особливо чітко виражені в Атлантичному й Індійському океанах, острівні дуги і глибоководні жолоби з максимальними глибинами — найважливіші елементи структури Тихого океану. В Атлантичному, Індійському і Північному Льодовитому океанах добре виражені глибоководні улоговини, що у Тихому виражені менш чітко. Є розходження й у будові берегів океанів. Усе це свідчить про різні умови і стадії формування форм земної кори в окремих районах Світового океану.

Інші цікаві матеріали

Лучна рослинність України
Актуальність. Лучна рослинність в структурі рослинного покриву України посідає другу позицію і займає 8,5-9,0 млн. га. Якщо врахувати, що зі структури земельного фонду вилучаються малопродуктивні землі та антропогенно п ...

Місто та його структура
В процесі урбанізації рельєф освоюваної території піддається перетворенням відповідно до потреб певного етапу розвитку міста. Основною тенденцією в зміні міського рельєфу можна вважати його вирівнювання, зв'язана з план ...

Розвиток і розміщення виробництва мінеральних вод України
Удосконалення господарського механізму України в період формування ринкової економіки здійснюється на основі проведення економічних досліджень, у тому числі в галузі розміщення продуктивних сил. Пізнання законів розміще ...