Характеристика яружно-балочного рельєфу Кривбасу

Балки, які приурочені до активних розломів мають прямі або увігнуті схили, V подібний поперечний профіль, вузьке і невироблене днище. Їх вершини мають клиноподібну форму. На їх схилах часто розвинені рівчаки, борозни.

Балки в межах Причорноморської низовини переважно деревоподібні (Зелена, Широка, Скотовата, Кобильна, Грушовата) мають численні відгалуження, інколи звивисті. Їх схили довгі та похилі, задерновані, поперечні, профіль має скринеподібну форму, днище широке, чітко виражене – у великих балок може сягати 100-150 м, плоске і нерідко заболочене. У таких балок бровка простежується слабко, а перехід до привододільного схилу поступовий і часто непомітний. Там, де балки перетинають горизонтальнозалягаючі карбонатні породи схили стають більш крутими (до 15º-20º). На них утворюються ерозійні східчасті уступи, які співпадають з шаруватістю вапняків. В гирлах бакових відгалужень, що впадають в головну балку формуються широкі, похилі (до 10-20º) конуси виносу, які інколи займають всю ширину днища головної балки, змушуючи струмок (якщо він є) мандрувати.

В нижніх частинах багатьох балок незалежно від їх розташування, зустрічаються акумулятивні балочні тераси, які сформувалися в алювіально-делювіальних відкладах днищ. Кількість терас коливається від 1 до 3. Наявність 2-3 терас свідчить про динамічні коливання водно-ерозійних процесів – чергування їх посилення та послаблення. Балочні тераси корелюються з часом утворення і гіпсометричним положенням річкових терас.

Як правило великі балки дренують 1-2 водоносних горизонти і для їх нижніх частин притаманні постійні водотоки, проте їх довжина, рідко сягає 10 км – це звичайні струмки, існування яких підтримується джерелами підземних вод.

Днища більшості балок переважно сухі, хоча на їх поверхні залишаються русла тимчасових водотоків.

Характеристика ярів – в межах Криворіжжя яри приурочені до ерозійної сітки – балок, річкових долин. Схили балок, річкових долин характеризуються підвищеною крутизною, що створює сприятливі умови для струмчатого стікання води. Серед ярів переважають схилові або бокові, які приурочені до схилів балок, річкових долин, менше зустрічається донних ярів, які розміщені на днищах балок. За даними Булави в межах міста Кривий Ріг нараховується 349 ярів, в тому числі 81 донний, 158 на схилах балок, 110 – на схилах долин рік. Серед них 194 мають довжину 50-100 м., 96 – від 100 до 200 м і 11 більше ніж 400 м в тому числі 4 більше 1 км. Таким чином, переважають яри розміром до 100 м. їх глибина коливається від 2 до 6 м. Найбільш довгі яри, які розміщуються на схилах річкових долин. Середня густота яружної сітки відносно невелика (0,04 км на км2), але на схилах річкових долин збільшується до 0,1 км на км2.

Яри починаються обвитим вершинним перепадом, висота якого часто коливається біля 2 м. У підніжжя вершинного перепаду утворюється водобійний колодязь. До вершини ярів приурочені безрусельні лінійні задерновані западини – лощини, протяжини, або ерозійні улоговини. Поздовжній профіль крутий, невироблений. Поперечний профіль V подібний, каньйоноподібний. Рідше зустрічаються яри з вирівняним вузьким днищем. Схили ярів мають чітку виражену бровку, круті часто обривисті, з відслоненнями гірських порід іноді з осипами, невеликими зсувами. Схили ярів слабко задерновані, або зовсім голі. У пригирловій частині схили ярів виполажуються, поперечний профіль наближається до скрине подібного. Біля гирла ярів сформовані невеликі за площею конуси виносу, що складені пролювіальними пухкими відкладами.

Швидкість росту ярів залежить від того в яких породах вони утворилися. Яри, що розвинуті у суглинках і глинах у довжину, можуть рости дуже швидко – до 1-3 м/рік. Яри у карбонатних породах неогену мають невелику швидкість росту. За оцінкою Казакова В.І. – 7-10 см/рік. Ці породи звичайно більш стійкі до водно-ерозійної денудації, але інколи значну роль в їх утворенні відіграють карстові процеси.

Рекогносцировочне обстеження схилів балок в межах Кривбасу було виконане Криворізькою КГП на протязі 1991-1995 рр Це дозволило виявити ділянки найбільш інтенсивної яружної ерозії. Молоді яри в стадії активного росту були виявлені на схилах балки Середньої, що розміщена в північній частині П’ятихатського району. Балка має похилі задерновані схили, з поодинокими деревами. Довжина балки сягає 200 м. Днище балки місцями заболочене. В середній частині балки збудована гребля і створений ставок. Яри приурочені до лівого схилу. Їх довжина сягає 120 м., ширина до 4 м. і глибина близько 5 м. Яри активно ростуть, схили обривчасті, у відслоненнях суглинки. З метою попередження росту ярів створені насипні греблі. На період обстеження деякі з них прорвані. Вище по схилу знаходяться корні поля.

Інші цікаві матеріали

Рекреаційна географія
Поступово охоплюючи всі сфери людської життєдіяльності рекреація і туризм стають невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі вони перетворилися на вагомий і визнаний чинник економічного розвитку. «Мультиплікац ...

Сінгапур
При виборі країни для написання аналітичної довідки я зразу визначилась, що хочу писати про Сінгапур. Для мене актуальність полягає в тому, що це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і населенням держ ...

Ландшафти
Природа – це найважливіше та найголовніше джерело задоволення усіх матеріальних і духовних потреб людини. Людське суспільство безперервно взаємодіє з нею. Для людини природа має дуже багатообразне значення: наукове, мат ...