Загальна характеристика країн Північної Європи

У південній частині країни розташовані плато Смоланд із густими змішаними лісами і численними озерами і рівнини Сконе. Ґрунти Сконе родючі і дають високі врожаї.

Незважаючи на те що 15% території Швеції знаходиться за Північним полярним колом, а вся країна – північніше 550 північної широти, у цілому помірний клімат зм'якшують вітри, що дують з незамерзаючого узбережжя Атлантичного океану. Тому тут жити комфортніше, а сільське господарство продуктивніше, ніж в інших країнах, розташованих на тих самих широтах.

З 1815 р. Швеція не брала участь у війнах, що сприяло зміцненню її економіки. Стали розвиватися такі галузі, як металургія, машинобудування, лісопильна і целюлозно-паперова промисловість, що працювали на експорт. Поступово Швеція з відсталої аграрної країни перетворилася на сучасну промислову державу, що забезпечила високий життєвий рівень населення. Основою для індустріального розвитку послужили багаті природні ресурси – ліс, залізна руда і гідроенергія.

У промисловості країни найважливішу роль грає автомобілебудування. У Швеції винайдена турбіна високого тиску, шарикоподшипник, сепаратор для переробки молока. Завдяки цьому відбувся якісний стрибок у розвитку деяких галузей господарства.

Для землеробства придатне всього 9% території країни, але впровадження сучасних методів агротехніки привело до того, що тепер Швеція практично не залежить від імпорту сільського господарства – молочного тваринництва [23], [12].

Швеція - патріархальна країна, у якій селяни завжди відігравали ключову роль. Сьогодні багато хто ностальгічно зітхають про те, що сільських жителів, про які з такою любов'ю писали Сельма Лагерлеф і Астрид Ліндгрен, більше просто не існує. Дійсно, сто років тому селяни складали 70 відсотків населення країни, основою економіки було більш 400 тисяч господарств. Зараз у Швеції залишилося не набагато більше 80 тисяч дворів, причому очевидна тенденція до подальшого скорочення їх числа. Як не дивно, відзначають шведські коментатори, цю тенденцію сповільнив саме вступ у ЄС з його рясними субсидіями [14].

Нащадків землевласників і батраків, описаних у класичній літературі, хвилюють зовсім не ті проблеми, з якими зіштовхувалися їх батьки і діди.

«Усі ми мріємо про щасливу сільську ідилію, таку, як її описувала для нас Астрид Ліндгрен, - пише оглядач найбільшої шведської газети "Дагенс нюхетер". - За цю мрію ми готові платити мільярди, навіть відбираючи їх в інших. І ця мрія заважає нам зважитися на дійсну модернізацію нашого сільського господарства. Настав час отямитись і подивитися правді в очі".

Напружене становище з трудовими ресурсами привело до припливу у Швецію іноземних робітників. Число іноземців, зайнятих у різних галузях економіки, досягло 350 тис. Це означає, що кожен десятий працюючий за наймом – іноземець. Особливо висока концентрація іноземної робочої сили в найбільших містах і економічних центрах.

Майже половина усього економічно активного населення зайнята в торгівлі, банківській і страховій справі, освіті, охороні здоров'я й інших галузей сфери послуг. У промисловості працює 30% зайнятих, у будівництві – 8, на транспорті й у зв'язку – 7, у сільському господарстві разом з лісовим господарством і рибальством- лише 6, у тому числі у власне сільськогосподарському виробництві – менш 5%.

Сто років тому основним джерелом існування Швеції було сільське господарство, а індустріалізація тільки починалося. Перетворення Швеції з бідної аграрної країни в сучасне індустріальне суспільство відбулося завдяки залізній руді, лісу і гідроенергії. Ці природні ресурси, використовувані для виробництва лісоматеріалів, папера і стали, заклали основу орієнтованої на експорт промисловості Швеції.

Незважаючи на те, що високотехнологічні галузі, такі як виробництво комп'ютерів, електроніка і медична технологія, грають відносно невелику роль у промисловому виробництві, Швеція знаходиться серед провідних країн за питомою вагою у ВВП промислових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НІОКР). У 1993 році витрати на промислові НІОКР склали 2% ВВП. Ця цифра не включає зв'язані з промисловістю дослідження, що проводяться в університетах і інших вищих навчальних закладах. Практично витрати на НІОКР сильно сконцентровані в деяких галузях. Близько 80% припадає на транспортне і машинне устаткування, фармацевтичні й електротовари. Більш того, майже весь обсяг НІОКР припадає на обмежене число великих компаній: більш половини всієї кількості НІОКР проводиться десятьма компаніями, серед яких "АББ", "Еріксон" і "Вольво".

Інші цікаві матеріали

Вугільна промисловість Украни. Основні проблеми та перспективи розвитку
Вибір основного напрямку розвитку економіки будь-якої країни залежить насамперед від наявності й характеру власної мінерально-сировинної бази. Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезп ...

Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
Комплекс з виробництва товарів народного споживання - важлива складова частина економіки країни, яка має сприяти стабілізації загальноросійського споживчого ринку. Це в основному галузі групи, що випустили в 1995 році м ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці,
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відомо, в ...