Економіка

4.3.2. Рослинництво

Основа сільського господарства - рослинництво (пшениця, ячмінь, бобові, кукурудза, картопля). Плодівництво і виноградарство; олійні, цукрова буряк, коноплі, тютюн.

У центральних районах Чилі вирощують пшеницю, картоплю, кукурудзу, яблука, бобові культури, рис, овочі. У південних – виноград. На півдні – зернові. Велике поширення одержали промислові культури типу цукрового буряка і соняшника.

Чилі щорічно нарощує темпи експорту продукції насінництва.

За даними Асоціації експортерів Чилі, у с/г сезон з 01.09.1999 р. по 31.08.2000 р. на світовому ринку працювало 422 чилійських компанії - експортерів фруктів, які реалізували експортні постачання даних продуктів на 1388868 т.

40% (560 тис.т.) всього експорту припало на США і Канаду, імпорт яких при цьому виріс на 7%. Країни Латинської Америки закупили 336 тис.т. країни Європи (27%) принесли найбільше зниження через збільшення постачань у ці країни фруктів з ПАР за демпінговими цінами. Обсяг експорту в грошовому вираженні при цьому не змінився в порівнянні з попереднім сезоном і склав 1,4 млрд. дол.

Обсяг експортних постачань чилійських фруктів у сезон 1999-2000 рр., у т.: столовий виноград – 578013, яблука червоних сортів – 297.665, груші – 111.983, ківі – 99.381, яблука зелених сортів – 81.965, сливи – 51.430, нектарини – 42.078, пальта – 35.525, персики – 30.709, лимони – 16.188, інші сорти – 43.841, усього – 1.388.868.

4.3.3. Тваринництво

У Чилі, у передгір'ях Анд, розвинене пасовищне тваринництво. Продукція тваринництва складає 4,7% загальних експортних постачань сільськогосподарських товарів. Однак її експорт щорічно росте. На експорт йдуть: вовна, м'ясо, молочні продукти, шкіри і хутра.

Раніше чилійське тваринництво було задоволено неефективно. В даний час спостерігається деякий ріст чисельності поголів'я ягняти, свиней, домашнього птаха, великої рогатої худоби.

У 2000 р. у Чилі відбулося збільшення виробництва продукції птахівництва, що склало 7,8%, при 423 тис. т. у натуральному вирахуванні. При цьому, на 7% виросло виробництво курятини (368 тис. т.) і на 15% індичини (48,2 тис. т.). Зростання виробництва були викликані насамперед підвищенням його рентабельності в зв'язку з різким ростом світових цін на дану продукцію з одного боку і їхнім зниженням для яловичини з іншого.

У 2000 р. на 20% виріс експорт продукції чилійського птахівництва, що досяг 24 тис.т. Ще більше (на 30%) збільшився даний показник для грошового вираження експорту, що склав 42 млн. дол.

4.3.4. Лісове господарство

Експорт продукції лісового сектора з 70 р. у твердих цінах виріс у 20 разів. Це стало найбільш яскравим результатом комплексної промислової політики. Її основними елементами були державні програми лісопосадок (субсидії до 75% від вартості, оголошення засаджених земель такими, що не експроприюються), спеціальні кредитні лінії на фінансування лісотехнічних проектів, підготовка фахівців у державний і субсидованих за рахунок держави вузах.

Між тим зараз галузь погано фінансується.

Так, у 1999 році всього 30 тис. гектарів лісу призначеного для наступної вирубки було посаджено в Чилі. У той час як у сусідній Аргентині ця цифра склала 160 тис. гектарів.

Через низку причин (загострення міжнаціональної обстановки на півдні, в основних лісозаготівельних районах), галузь стає усе більш ризикованою з погляду довгострокових вкладень. За заявою представників ряду працюючих у Чилі великих лісопромислових компаній вони здійснюють скорочення масштабів вирубки лісу і лісовідновлення. У першу чергу це зв'язано з триваючими конфліктами між лісозаготівниками і представниками влади з одного боку і проживаючих в основних лісових зонах країни, індіанцями з іншого, викликаних неврегульованістю питання про значні лісові території, на право володіннями якими претендують індіанці. Деякі з компаній запланували зниження обсягів виробництва на 25%. Основними напрямками відтоку інвестицій з чилійської лісової галузі стануть аналогічні виробництва в Аргентині й Уругваї.

Інші цікаві матеріали

Порівняльна економіко-географічна характеристика Одеси та Луцька
Метою дипломної роботи є порівняльна економіко-географічна характеристика міст Одеси та Луцька, дослідження економічного та соціального розвитку міст. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: ...

Регіональна економіка промисловості України
Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві. Промисловість як провідна ланка господарства ...

Регіональний аналіз Уральського економічного району
Уральський економічний район розташований на стику територій двох частин світу - Європи і Азії. До його складу входять: республіки Башкортостан і Удмуртія та Курганська, Оренбурзька, Пермська з Комі-Перм'яцький автономн ...