Сива давнина минувщини

Історія нашого краю нараховує немало століть. Археологічні дослідження, проведені в минулому і нинішньому століттях свідчать про те, що наш край був заселений у стародавні часи.

Десятки мільйонів років тому на території цієї місцевості вирували природні моря, на їх місці утворювалися і відмирали озера і ріки.

На зміну тропічного клімату, який панував тут, через певний час приходило неодноразове зледеніння.

Наукою встановлено, що 60-70 мільйонів років тому на півдні України росли субтропічні ліси. Із залишків дерев того часу утворювалось буре вугілля. І нині трапляються зкам’янілі стовбури дерев під час видобування граніту і марганцевих руд в нашому краї.

15-20 мільйонів років тому тут з'явилось тепле море, відоме в науці під назвою Сарматського моря.

Через певний час воно відступило і його колишнє дно знову покрилось рослинністю, з'явився тваринний світ. Через 5-10 мільйонів років кліматичні та природні фактори весь час змінювались, що весь час впливало на складний еволюційний процес.

Так, у четвертому періоді льодовик відновив всій наступ із Скандинавії на південь і настав період холоду, внаслідок чого багато вимерло великих тварин, які потім зовсім зникли. Про це свідчать вимиті хвилями Каховського водосховища кістки мамонта (виявлені учнями 6 класу Ленінської середньої школи у 1968р.).

Сучасний тваринний і рослинний світ нашого краю утворились близько 10 тис. років тому. Знахідки археологів свідчать про перебування тут первісних людей в період кам’яного віку.

Археологічними дослідженнями, які проводилися протягом 1951-1953 рр. у зв’язку з будівництвом водоймища каховської ГЕС, відновлена стародавня історія цієї місцевості.

На території цієї місцевості виявлено близько 50 пам'яток ранньослов'янської Черняхівської культури з рештками металургійного виробництва. Найбільш досліджені з них – поселення біля колишніх сіл Грушівки та Кута Апостолівського району та в с. Капулівці Нікопольського району. Поблизу них досліджено два курганні могильники доби бронзи (ІІІ – І тис. до н.е.) та скіфського часу (ІV – ІІІ ст. до н.е.), поховання сарматів ІІ століття н.е. та пізніх кочівників ХІV – ХV ст. Знайдено також два поселення черняхівської культури ІІ – V ст. н.е. Крім того, біля с. Усть-Кам’янки розкопано 20 курганів, у яких виявлено 30 сарматських поховань І столітня н.е. та одне кочівницьке поховання ІХ – Х ст. н.е. (Археологічні пам’ятки УРСР, т.9, 1960, стор. 10, 24-88; Материалы и исследования по археологии СССР, №82, М.,1960, ст. 20).

Якраз про околиці Грушівки – легендарні Герри – писав у V ст. перед Христом Геродот, він, як виявляється (про це збереглися свідчення істориків), тут і бував: "Гробниці скіфських царів містяться в Геррах, до яких Бористен ще судноплавний".

Археолог Борис Мозолевський, котрий у наших степах відшукав Золоту пектораль, стверджує що: "Майже тисячу років історія південноукраїнського Степу була пов’язана зі скіфами. Це був мудрий, волелюбний і разом з тим жорстокий народ. За свідченням грецьких істориків, скіфський воїн пив кров першого забитого ним ворога, тих, хто ще не мав власної жертви, не допускали до святкового столу. Богові війни Аресу споруджували своєрідні жертовники у вигляді купи хмизу, на вершині – як символ цього пожадливого бога – ставили меч і в жертву йому приносили кожного сотого полоненого. Війна для скіфів була повсякденністю, й усі дорослі чоловіки не розлучалися зі зброєю. Зі скіфами на території України втвердився залізний вік. Уперше залізо з'явилося за кіммерійців, але в скіфів воно стало основним металом, з якого виготовляли зброю й знаряддя праці. З бронзи відливали вістря для стріл, прикраси, посуд, оздоби кінських вуздечок .

Більшість сучасних дослідників вважає, що судноплавним за Геродота (як і пізніше) Дніпро був до порогів або навіть нижче – до мілин на місці Нікопольщини.

Саме тут – у Геррах – виявлені найбільші зосередження курганних скіфських могильників. Ймовірно, це навіть не тисячі, а сотні тисяч могил. Вони сягали заввишки близько дводцяти метрів і, безперечно, споруджувалися над гробницями володарів скіфського царства. Більшість степових могил відноситься до доби бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н.е.), менша частина – до скіфського часу, й лише поодинокі з них споруджені сарматами та середньовічними кочовиками". (Г.Гусейнов "Господні зерна", т.5 ст. 496 - 498).

Інші цікаві матеріали

Земельний кадастр та аналіз використання земель на території
Земельна реформа – є складовою частиною загальнодержавного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Земельна реформа – це комплекс правових, е ...

Економіко-географічна характеристика Миколаїва
Миколаїв - місто, яке живе своєю особливою, не схожою ні на чию іншу, життя. В порівнянні з іншими містами він молодий - йому всього лише 200 з невеликим. Але за ці роки він зміг перетворитися з дикої і необжитої місцев ...

Пустельні примітивні ґрунти
Ґрунтозна́вство — наука про ґрунти, розділ інженерної геології, що вивчає склад, будову і властивості ґрунтів, закономірності їх формування і розвитку. Ґрунтознавство займається вивченням генезису, еволюції, біопро ...