Нове й старе про село

У 1807 р. у Грушівці проживало 795 селян. У відомостяї Херсонської губернії ось що писалось про Грушівку: "В этом селе церковь деревянная об одном этаже во имя Николая Чудотворца при новой колокольне и вокруг ограда каменная. Два дома господские деревянные также об одном этаже. При них сад с плодовыми деревьями "оранжереей", с коих плоды собираются для господского употребления. При одном селении состоит 10 ветровых мельниц… Грунт земли частично чернозем и сероглинистый, и с посеянного на нем хлеба лучше родится рожь, а прочие семена средственны сенные покосы по низким местам хороши. Крестьяне в имуществе зажиточные, на оброк каждый год платят помещику по 10 рублей, промышляют хлебопашеством и скотарством. Женщины сверх полевой работы упражняются в домашних рукоделиях – прядут лен и шерсть, ткут холсты и сукна для своего домашнего обихода, а частию на продаж…"

Маєток Штігліців Грушівка спеціалізувався на розведенні великої рогатої худоби і особливо тонкорунного вівчарства. Використовувалась праця кріпаків та найманих робітників. Вони відбували панщину та інші повинності, платили великий оброк. До наших днів дійшли перекази про те, Штігліц примусив викопати канаву, що з’єднувала Підстепне озеро з р. Базавлук, а землю цю винесли у панський сад. З часом там посадили чудові троянди, і створили гарне місце для відпочинку німецьких баронів. Багато горя зазнали прості кріпаки. До того ж їх розоряли стихійні лиха від розливу річок Базавлуку і Підпільної. Найбільша повінь сталася у 1845 році, тоді водою знесло багато хат. Десятки сімей кріпаків лишились без притулку. Панський двір і 159 інших будівель були розмиті, а частково зовсім знесені водою, яка піднялась у Базавлуку на 7 аршинів вище свого звичайного рівня.

Через кілька років грушівців спіткало нове лихо. Почалась Кримська війна 1853 – 1856 рр. Зросли податки. Частину чоловіків мобілізували до армії. Тяжко лягла на плечі селян так звана гужова повинність, бо війська перевозили по бездоріжжю все на селянських возах.

У 1860 році у Грушівці була відкрита церковно-приходська початкова школа. Напередодні реформи 1861 р. у селі нараховувалось 339 дворів з 1935 жителями. Селяни займаються сільськогосподарською працею: садять картоплю, зернові культури. Будується спиртовий завод. Внаслідок аграрної реформи селянські наділи значно скоротилися. Поміщик відібрав у селян кращі землі, змусив орендувати їх на кабальних умовах.

Відомий криворізький письменник і краєзнавець Григорій Гусейнов у своїй книзі "Господні зерна" згадує про село: " .Отже знайти Грушівку мені вдалося не одразу. Спочатку з херсонського історико-краєзнавчого музею повідомили, що Грушівок у цих краях було кілька: обрати конкретну і необхідну не так просто, бо конкретних даних у музеї немає. І тоді допомогла мапа-схема Великого Лугу Запорозького (її опублікував професор запорізького університету Віктор Чабаненко). На ній близько сотні поселень, річок, проток, островів, перевозів, доріг, мисів, пустищ, уступів, гір, балок, пасовищ ."

І я рушаю в путь. Від Кривого Рогу до Нікополя їхати трохи більше години: через Апостолове, Мар’їнське, Ленінське – це і є старовинна Грушівка."

" .Є в щоденнику ад'ютанта Василя Вишиваного є згадка про чудове село Грушівку – палату великого князя Михайла Романова. Це маєток неподалік Дніпра на Базавлуку, що з другої половини ХІХ ст. належав близьким родичам російського царя Миколи ІІ. Тут на початку 1917-го року кілька місяців змушено жив великий князь Микола Михайлович Романов (у щоденнику ад’ютанта Вільгельма фон Габсбурга згадується його батько Михайло Миколайович). Столичний аристократ Микола Михайлович Романов був у столиці людиною примітною, зокрема причетною до вбивства Распутіна.

Віднедавна стали згадувати його й у Херсоні, в квітні 1999-го року в тамтешньому літературному музеї відбулося засідання, присвячене 140-й річниці з дня народження великого князя.

Що ж відомо про перебування Миколи Романова на степовій Херсонщині?

Історики називають його серед діячів "Срібного віку" російської культури. Народився він 1859 року в родині великого князя Михайла Миколайовича Романова й був названий на честь діда – імператора Миколи І. Через два роки (1861) батько придбав у баронів Штигліців велетенський маєток на межі трьох губерній. "Волостное село Грушевка, читаємо в довіднику початку ХХ століття, - расположено при реке Базавлук на почтовом тракте из Никополя в Бореслав. В селе свыше 4400 жителей, церковь, школа, несколько лавок, еженедельные базары и ярмарки. В районе Грушевки наладится обширное имение великого князя Михаила Николаевича. Всей земли в имении около 75 тысяч десятин, принадлежащих территории Херсонской, Екатеринославской, Таврической губерниям. Полевое хозяйство ведется в весьма обширных размерах. В имении существует конный завод полукровных арабских и английских лошадей, содержится большое стадо мериносов, разводится рогатый скот симментальской и украинской пород и пр. Здесь должно быть отмечено обширное плавневое хозяйство с большим древесным питомником. В имении работает винокуренный завод на 120 тысяч ведер и мукомольная мельница, а также кирпичный и черепичный заводы".

Інші цікаві матеріали

На землі на рідній
Існує наука про географічні назви – топоніміка. Саме вона дозволяє пояснити не тільки смисл назви мого села, а й встановити віхи його історії. Нині, коли небувало зріс інтерес громадськості до історичних знань, як нікол ...

Топографічне знімання
В даному курсовому проекті тема, якого „організація комплексу топографо-геодезичних робіт для інвентаризації земель” села Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, об’єкт розміщення в селі Мамаївці Кіцманськго ...

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...