Нове й старе про село

Юнацьким захопленням Миколи Михайловича Романова була ентомологія. Він зумів зібрати колекцію і вісімнадцяти тисяч метеликів (вона стала основною в Зоологічному інституті С-Петербурга, а десяти видам комах присвоєно ім'я збирача). 18-літнім Романов був на російсько-турецькій війні 1877-1878 років, пройшов курс академії Генштабу, навчання закінчив по 1-му класу, після чого командував Мінгрельським полком.

"Микола Михайлович був безумовно найталановитішим у нашій родині ." – визнав його брат, великий князь Олександр Михайлович Романов. Щоправда, відомий мемуарист Сергій Вітте та Олексій Ігнатьєв висловлюються про нього не так захоплено, наголошуючи на розвинених інтриганських здібностях царської родини. Він ніколи не займався публічною політикою, був людиною кабінетною, відданою мистецтву, історії, культурі (його працями успішно послуговувалися й радянські науковці – зрозуміла річ без ризикованих послань). З монографією "Император Александр І. Опыт исторических исследований", (1912) Микола Романов став доктором Московського й Берлінського університетів, Французька Академія наук обрала його почесним членом.

Мешкав великий князь у Петербурзі. На Дворовій набережній біля Мошкова провулка був Ново-Михайлівський палац, що його Микола Михайлович з роками перетворив на справжній музей. Вів усамітнений спосіб життя і побутував серед картин, гравюр, книжок, багатющого зібрання документів.

На Херсонщині Миколі Михайловичу належали землі в Рогачинській та Грушевській волостях. Великий князь був свідомий у якому особливому місці знаходиться велетенський Грушевський маєток, і, можливо, займався дослідженням цього унікального історичного краю, бо його дарунки нерідко надходили до Музею древностей Херсонського краю.

Микола Михайлович Романов виявився серед тих, хто "возвысил голос в роковые дни конца 1916 года, когда фигура Распутина стала в качестве грозного призрака бросать свою тень на русскую землю" (П.Струве).

Напередодні сімнадцятого року відчуття, що "распутінський" режим останніх Романових завів країну в тупий кут, розділялося майже всіма. Влада виявилася політично ізольованою: лютнева революція відбулася як загальнонаціональна. Перед вбивством страшного старця Микола Михайлович звертався до царя з листом, у якому застерігав вплив темних сил і через знищення їх, розпочати відродження Росії. Одначе розгублений, загіпнотизований самодержавець до поради близького родича не прислухався, а щойно Распутіна вбили. Проти великого князя почалися репресії.

31 декабря 1916 года около полуночи к великому князю Николаю Михайловичу прибыл курьер и подал письмо царя с повелением срочно выехать в Грушевку на два месяца. Такова была кара за идейное руководство устранения Распутина. Одновременно предлагалось установить секретное наблюдение за его пребыванием на юге.

Через месяц из Херсона сообщали: "По прибытии великий князь стал вести уединенный и замкнутый образ жизни, общаясь с единственно доверенными лицами – буфетчиками и камердинерами". За время ссылки Николай Михайлович получил и написал сам около 200 писем. 7 января 1917 года он сообщал Ф. Массону: "Я здесь совсем один, степь зимой мало радует, мой дом плохо протоплен, но я в точности выполняю приказы монарха и по-прежнему твержу: "Да здравствует Россия и конечная победа. Если бы вы только знали, какой глубокий стыд я испытываю из-за событий, происшедших за эти три недели уже после убийства ничтожного Распутина, и это во время войны, когда народ единодушно приносит огромные жертвы".

.Та от настає година, коли Миколі Михайловичу нарешті дозволили з берегів Базавлука повернутися на береги Неви. Виїздив він поїздом, очевидно, з найближчої до маєтку залізничної станції – Апостолового. "11 березня 1917 року, - пише Євген Потапов, - херсонські газети повідомили, що "возвращаясь из ссылки, великий князь Николай Михайлович в Харькове узнал о перевороте в столице. Подробности же стали ему известны позже, когда в вагон вошел жандарм и сообщил, что в Петрограде "наших" почти не осталось, и настоятельно советовал туда не ехать".

Однак Микола Михайлович до поради не прислухався. Там, у Петрограді, для нього розпочалося нове життя, сповнене поневірянь і трагедії.

В кінці січня 1919 року Миколу Михайловича розстріляли без суду і слідства: влада вирішила таким своєрідним манером відомстити імперіалістам за вбивство в Німеччині К.Лібкнехта та Р.Люксембург” (Г.Гусейнов. Господні зерна. Кн.5 ст. 493 -512).

Інші цікаві матеріали

Застосування земельно-кадастрових робіт в методиці проекту
Метою моєї курсової роботи з основ земельного кадастру є закріплення отриманих знань та їх застосування на практиці при виготовленні технічної документації зе землекористувачам різних форм власності з виконанням кадастр ...

Земельний кадастр і використання земель Ковалівської сільської ради
Земля є вихідною матеріальною основою добробуту як кожної людини окремо, так і суспільство в цілому, оскільки виконує функції головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах; просторового базису для р ...

Трудовий потенціал (зайнятість населення та ринок праці, оплата праці, пенсійне забезпечення)
Важливим питанням соціальної політики є соціальна захищеність громадян, зайнятість населення, поліпшення ситуації на ринку праці [8]. Відповідними службами району щорічно проводиться моніторинг підготовки кадрів та підвищення ...