Село на початку ХХ століття
В боротьбі з григорівцями в нашій місцевості діяли бронепоїзди Задніпрянської бригади. Радянська влада на Дніпропетровщині установилась фактично на початку 1920 р. Політика продрозкладки, коли план здачі хліба державі вимірювався паралельно з обсягами зданого кількістю репресивних та розстріляних, породив активний, а згодом і відчайдушний опір селянства. Нова влада для забезпечення контролю над ситуацією почала терміново створювати і нарощувати репресивні органи. Не обминули репресії 20-х років і села Грушівку та Кут. У жовтні 1920 року почалася відбудова зруйнованого війною народного господарства. Організувались перші артілі у Грушівці – "Червоний партизан" голова Г.М.Матко, "Трудова змичка" голова Т.А.Ніколенко, "Сага" голова О.І.Оніщенко, а в Куті – "Незаможний орач" і промислова артіль "Працівник". Згодом артілі розширилися, стали споруджувати тваринницькі ферми, зростали врожаї, виробництво м'яса, молока.
Всі три артілі об’єднались на початку 30-х років у колгосп "Червоний партизан", головою якого був обраний О.Т.Безкровний. На поля колгоспу вийшли трактори і складні машини. Перші трактористи С.Г.Бородавко і О.М.Карамушко обробляли площі кормових, овочевих, культур. Співорювали тваринницькі ферми та пасіки. Почалось будівництво підсобних виробництв.
Населення на цей час на території Грушівської сільради становило 1494 чоловік, Кутянської – 2954. В обох селах працювало 4 торгових точки, середня і початкова школа, лікарня і аптека, сільські клуби і три бібліотеки.
В період колективізації сільськогосподарське виробництво в Дніпропетровській області, як і у всій Україні, було зруйноване безперервним збільшенням заготівель зерна та ін. продуктів харчування. Пік голодомору серед селян і приміських мешканців прийшовся на 1932 – 1933 роки. Селяни були поставлені на межу голодної смерті. Вже на початку зими 1932 року в Апостолівському районі за нестачі продовольства розпочався голод. Особливо постраждав цей район від посухи, більше ніж Криворізький. У цьому районі тільки за офіційними даними нараховувались сотні сімей, які опухли від голоду. Уряд заборонив колгоспникам самочинно покидати села. Українське село тоді нагадувало жахливу резервацію, у якій методично і планово винищували хліборобів, про що свідчать факти голодної смерті селян у кожному селі. Смертність на селі перевищила звичайні показники в десятки разів. Моє село, як і інші, опинилося в голодній пастці. Рятували, опухле від голоду селянство, плавні, де водилася риба і птаство.
Не обминуло грушівців і кутян горе репресій 1937 – 1938 років.
Інші цікаві матеріали
Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської
конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до
складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився
Кенігсберзький особливий військовий о ...
Порівняльна економіко-географічна характеристика Північно-Західного та Північно-Східного економічних районів
Територія
України за всі роки свого існування зазнавала великих територіальних змін.
Сучасна державна територія остаточно сформувалась у першій половині 50-х років
нинішнього століття. Територія і населення району має с ...
Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
Комплекс робіт при побудові планових геодезичних
мереж методом тріангуляції складається з таких процесів:
-
проектні роботи;
-
рекогностування пунктів тріангуляції;
-
закладання цент ...