З найдавніших часів до Волинсько-Галицької держави

Тернопільський край унікальний за своїм географічно-кліматичним розташуванням. Територією області протікають 113 річок басейнів Дністра (з найбільших - Серет, Збруч, Золота Липа, Коропець, Стрипа та інші) і Прип'яті (Іква, Горинь, Вілія) загальною довжиною понад 2930 кілометрів. На Тернопіллі є близько 500 малих і великих споконвічних озер і водойм, не кажучи вже про заболочені низинності з реліктовими видами рослин і природно-топонімістичними особливостями. Сприятливі кліматичні умови, своєрідність і природна захищеність рельєфу (майже вся територія області зайнята Подільською височиною, у межах якої особливо виділяються Кременецькі гори і Товтри), висока родючість ґрунтів завжди вабили сюди найдавніших поселенців. Як засвідчують археологічні знахідки на місцях стоянок і поховань, територія Тернопільщини була заселена ще в кам'яну добу. Близько VII століття до нашої ери бронзові знаряддя виробництва поступово почали витісняти більш досконалі - залізні, і це дало новий могутній поштовх для підвищення значимості діяльності наших пращурів. Невипадково навіть у славнозвісній Гомеровій "Одісеї" є згадки про легендарних кіммерійців і агафірсів, котрі населяли тернопільский край. Якої могутності і значимості вони досягли, можна посудити з того, що їх не обійшов увагою батько історії Геродот. А беззаперечним підтвердженням їх слави є легендарні скарби, знайдені наприкінці XIX століття біля села Михалкова, що на Борщівщині, де золото викопували кілограмами. У 1-му тисячолітті нашої ери територію сучасної Тернопільщини заселили східнослов'янські племена.

Немає сумніву, що територіальна одиниця Тернопільщини почала формуватися з волинської Погориної волості Київської Русі як сталого адміністративного утворення тогочасної державності. В яких географічних межах вона ототожнювалася на наших землях - судити важко. Проте незаперечні історичні дані засвідчують, що вже в XI столітті землі теперішньої Галичини починають відігравати ключову роль у відносинах із Заходом і Сходом Європи і це дозволяє їм навіть відокремитися від такого могутнього Державного утворення, як Київська Русь.

Князі Ростиславовичі правили на цих землях у трьох князівствах: Перемишльському - Рюрик (помер 1092 р.), Звенигородському - Володар (помер 1124 р.) і Теребовельському - Василько (володарював 1067-1124 рр.). Сьогодні достеменно відомо, що їх влада сягала території між Карпатами і Дністром.

Рис. 1.1. Пам’ятник князю Васильку Теребовлянському

Князь Володарко-Володимирко (1124-1153 рр.), син Володаря, об'єднав 1141 року всі три князівства в одне Галицьке з центром у Звенигороді. До речі, щодо термінів означення "Галичина", "Галицький край", то вони починаються з 1144 року, коли Володимирко переніс столицю князівства із Звенигорода до Галича, який був розташований на перехресті найдавніших торговельних шляхів. Від столиці Галич і стали називати всі землі, які входили до князівства, Галичиною.

Син Володарка-Володимирка Ярослав (1153-1187 рр.) зміцнив Галицьке князівство, розширивши його аж до гирла Дунаю. Не випадково автор славнозвісного "Слова о полку Ігоревім" написав: "Підпер гори Угорські своїми залізними полками . зачинив ворота Дунаєві".

У 1199 році волинський князь Роман Мстиславович (дати народження і смерті близько 1160-1205 років), син Мстислава Ізяславовича, об'єднав Галичину з Волинню, створивши могутню Галицько-Волинську державу, до якої входили більшість українських земель від Карпат і до Дніпра, у тому числі і Київ.

Інші цікаві матеріали

Республіка Індонезія
Республіка Індонезія в даний час, завдяки раціональної економічній політиці і успішним реформам, перетворилася в аграрно-індустріальну державу. За багатьма показниками цю країну вже зараз відносять до групи нових індуст ...

Розробка комплексу геодезичних та землевпорядних робіт при складанні
Управління земельними ресурсами дозволяє тримати руку на “пульсі” втілення земельної політики в реальне життя. Адже ліквідація монополії державної власності на землю зініціювала створення приватних агро групувань, ...

Аналітичний огляд існуючих і перспективних систем навігації наземних рухомих обєктів
Обмірковуються підходи в оснащенні наземних рухомих об'єктів (НРО) сучасними системами навігації (СН). Обговорюються вимоги до перспективних СН та її склад. Зроблено висновки, що перспективна СН є зкомплексована СН із ...