З найдавніших часів до Волинсько-Галицької держави

Рис. 1.2. Князь Данило Романович

На цей же період припадає і зміцнення польської держави, знать якої завжди дивилася на Галичину, як на свої "креси". У 1205 році дійшло до війни між Романом та краківським князем Лешком Білим. Поляки підступно, 19 червня 1205 року, вбили Романа. Він залишив по собі трилітнього сина Данила. Вдова князя Романа звернулася за допомогою до угорського короля Андрія II, який не проминув нагоди загарбати Галичину. Далі продовжилася "ворохобиця" з переходом влади від одних до інших князів і самозванців, аж доки не підріс молодий князь Данило, котрий у 1229 році заволодів Волинню, у 1238-му - Галичиною, а ще через рік - і Києвом.

Незважаючи на міжусобицю, наш край зміцнів не тільки економічно, але й у військово-оборонному відношенні. Про це красномовно свідчить хоч би таке: взимку з 1240 на 1241 роки Кременецька фортеця витримала облогу монголо-татарів і не була підкорена загарбниками. Якою лавиною йшла ця орда, можна судити з того, що навіть тепер татарські наконечники списів, стріл та інші речові пам'ятки того часу можна знайти біля мурів Кременецької і Терєбовлянської фортець, у селі Чернихові Зборівського району та в десятках інших місць.

За князювання Данила Романовича (1238-1264) особливо зміцніла Галицьке-Волинська держава. Його найбільша історична заслуга в тому, що першим з руських князів готував широку антимонголо-татарську коаліцію, до якої пробував залучити навіть Папу Римського Інокентія IV, угорського короля, польських і литовських князів. Саме з цією метою Данило погодився на унію і в 1253 році в Дрогочині прийняв королівську корону. На жаль, через підступність сусідів І двояку політику папського престолу "хрестового походу" проти татарів не вийшло. Данило сам боронив Волинь від їх спустошливих набігів, але після чергового нападу Бурундая, у 1259 році, змушений був підкоритися Золотій орді. Зважмо, що за весь час свого правління (1238-1264 роки) він керував державою разом зі своїм братом Васильком, князем Волині, і ніколи не конфліктував з ним.

Після смерті Данила на престол зійшов його син Лев І (1264-1301 рр.). Саме за його володарювання столиця князівства була перенесена з Галича у Львів, котрою він залишався до 1340 року. Правда, при його правлінні Волинське князівство відокремилося від загальної держави. Проте вже його син - князь Юрій І (1301-1315 роки) знову об'єднав Галичину з Волинню.

Рис. 1.3. Князь Лев Данилович

Після смерті останнього князя Юрія II (1340 р.) почалася боротьба між сусідніми державами за Галичину і Волинь. Литовський князь Дмитро-Любарт зайняв Волинь, а польський король Казимир III - Галичину, захопивши Львів і загарбавши усі регалії та скарби галицьких князів.

Рис. 1.4. Галицькі воїни

Отже, у 1349 році Галицько-Волинське князівство припинило своє існування. За договором 1352 року "львівська земля" залишалася під королем Казимиром, а "кременецьку землю", до якої належала тоді і Збаражчина, мав отримати "від литовських князів і короля" Юрій Наримунтович. Однак уже в 1352 році Люборт двічі нападав на Львів, а у липні здобув Галич, проте у і 355 році до Галичини, що була під Польщею, прилучено "частину Волині з Кременцем". Щойно тільки у 1382 році Любарт знову приєднав Кременець і його околиці до своїх володінь.

Інші цікаві матеріали

Суспільно-географічний комплекс великого міста
У даній роботі нами буде розглянуто велике місто, як об’єкт дослідження, суспільно-географічний комплекс великого міста, суспільно-географічний комплекс міста Москва, її демографічна ситуація, промисловість Москви та сфе ...

Землевпорядкування та кадастр
У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового ...

Князівство Ліхтенштейн - карликова держава
Князівство Ліхтенштейн (нім. Fürstentum Liechtenstein) - країна на заході центральної Європи, межує з Австрією на сході і Швейцарією на заході. Державний устрій - конституційна монархія. Площа 160 км²; ст ...