З найдавніших часів до Волинсько-Галицької держави

У 1393 році литовський князь Витовт Кейстутович передав деякі замки Волині, серед яких і Збараж, князеві Дмитру Корибутові, усуненому з Сіверщини, проте вже у 1397 році знову прилучив Кременеччину до Волині, тобто до Великого князівства Литовського.

Цікавим є й такий історичний факт. У 1409 році проти Витовта виступив брат Ягайла, Свидригайло, який теж хотів бути великим литовським князем. Тоді Витовт ув'язнив його в Кременецькому замку, де той просидів дев'ять років, аж поки волинські вельможі Дашко Острозький і Олександр Нос у 1418 році не визволили його.

Після смерті Витовта, у 1430 році, територія нашого краю знову у вирі воєнних подій. Хоч війна вибухнула між Ягайлом І Свидригайлом за Поділля, проте волинські військові залоги Олеська, Кременця і Збаража активно вели бойові дії на львівських і тсребовлянських землях.

Оскільки у цій ситуації нас найбільше цікавлять землі волинської частини території сьогоднішньої Тернопільської області, то дозволимо собі деякий відступ від головної теми розмови. Зазначимо, що адміністративно тодішня Волинь була поділена на три різної величини староства: Володимирське, Луцьке і Кременецьке.

Рис. 1.5. Зброя галицьких лицарів

Кременецьке староство займало частину сучасних територій Рівненської і Львівської областей. На Тернопільщині його межі підходили аж під теперішній Тернопіль. Загально зрозуміло, що цьому староству були підпорядковані всі села на територіях теперішніх Кременецького, Шумського, Лановецького і Збаразького районів. Більше того, знайомлячись зі старовинними документами, можна визначити, що князі Збаразькі походили від Федька Несвізського, нащадок якого Василь згаданий в акті 1461 року як "князь Несвізський". Після його смерті сини Василь, Семен і Солтан у 1463 році поділили батькові маєтки. Василь отримав Збараж із селами Янківці та Івачів Долішній, Семену було виділено Колоден (тепер Колодне) і села Чернехів (мабуть, Чернихівці) та Івачів Долішній, а Солтану - Городок, два Вишнівці (Старий і Новий) та Олексинець. Від матері Солтану дістався Манів Старий і Новий.

Мабуть, треба звернути увагу і на тс, що в спадкових грамотах називалися тільки великі поселення (можна вважати, центри "гмін"), адже запис "отримав Колоден і села ." свідчить, що теперішнє село Колодне у тому часі було чимось більшим, як село, але не містом. З іншого боку, великі суми грошей, якими володіли нащадки "князя Несвізського", красномовно засвідчують, що з двох-трьох сіл таких великих податків неможливо було зібрати.

Наприклад, уже згаданий Семен, який "отримав Колоден і села Чєрнехів та Івачів Долішній", цього ж 1461 року, після розподілу батькового майна, за 300 кіп грошей (а це на той час велика сума) купив Рівне з селами в Луцькому повіті І титулувався спочатку "князем Несвізським", а в акті поділу за 1463 рік і в документі 1470 року вже називався "князем Збаразьким".

Після смерті Солтана, у 1472 році, Семен приєднав до своїх маетностей І його "Манов і Лопушни" (мабуть, Манів і Лопушне).

Про значимість князів Несвізських-Збаразьких можна судити з того, що 1 квітня 1481 року Семен помер як кременецький староста. Його третій син Микола теж очолював це староство, а внук Унушев прославився в боях з татарами, був броцлавським воєводою та кременецьким і пінським старостою. У 1608 році, після смерті Унушева, його молодший син Христофор Збаразький як кременецький староста і коронний конюшини прославився підчас посольства в Стамбул (1622-1623 рр.)- їхні нащадки теж були визначними людьми краю.

Інші цікаві матеріали

Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Курсова робота показує, наскільки глибокими і фундаментальними є знання, що набуті студентами при вивченні курсу, характеризує вміння самостійно досліджувати окремі питання теми. Курсова робота як важлива форма учбово ...

Місце та значення металургійного комплексу в економіці країни
Обрана тема є актуальною і важливою складовою економічної діяльності будь якої держави світу, звісно Україна не є виключенням. Продукція металургійного комплексу є основою індустріалізації національної економічної систем ...

Заповідник “Гуцульщина” Національний природний парк «Гуцульщина» створений
Національний природний парк «Гуцульщина» створений Указом Президента України від 14 травня 2002 року. Він розташований у межах Косівського району Івано-Франківської області й охоплює площу в 32271 гектарів. Із цієї площ ...