Від "Руського королівства" до австрійського панування

У час, коли північна частина сучасної Тернопільщини входила до Великого князівства Литовського, на території Східної Галичини існувало у 1372-1379 роках васальне від польської та угорської корон своєрідне державне утворення - "Руське королівство". До нього тоді входили території сучасної Бережанщини, Бучаччини, Зборівщини і Теребовлянщини, а від 1377 року - і частини Кременеччини.

У 1379 році "Руське королівство" було ліквідоване, а його території прилучені до Польщі. У 1387 році на східногалицьких землях поляки утворили нову адміністративну одиницю - "Королівство Русі", надавши йому деяку внутрішню автономію.

Південно-східну частину Тернопільщини у другій половині XIV століття загарбали литовські князі з роду Коріятовичів, які визнали себе васалами польського короля. На початку XV століття ця територія знову перебувала під владою Великого князівства Литовського, однак опісля відійшла до Польщі.

"Королівство Русі" у 1434 році було ліквідоване, автономія земель скасована, а вся його територія ввійшла до складу Польського королівства. На більшій частині сучасної Тернопільщини утворили Галицьке і Теребовлянське староства, які з XVI століття почали називатися повітами Галицької землі Руського воєводства з центром у Львові, а західноподільські землі нашого краю утворили Червоногородське (тепер такого населеного пункту в області не існує, бо він об єднаний з селом Нирків Заліщицького району) староство Подільського воєводства.

У 1452 році, коли було ліквідоване Волинське князівство Литовської держави, Збаразьке і Кременецьке староства залишилися провінціями на правах приватних володінь.

1 липня 1569 року в наслідок Люблінської унії територія Тернопільщини опинилася в складі новоутвореної польської держави - Речі посполитої. Землі сучасних Збаразького, Лановецького, Кременецького та Шумського районів і північна частина Підволочищини тоді утворили Кременецький повіт Волинського воєводства. Правда, воєводство було сформоване у 1568 році ще в складі Литовської держави, але вже через рік відійшло до Речі Посполитої.

Чортківський, південно-східна Бучацького і південна частина Гусятинського районів входили до Червоногородецького повіту Подільського воєводства; Підгаєцького, Бучацького та Монастириського і невеликої частини, на південному сході, Теребовлянського районів - до Галицького повіту, а решту території Тернопільщини об'єднував Теребовлянський повіт Руського воєводства.

На цей період припадає і зростання об'єднуючої ролі Теребовлянського повіту у формуванні суспільно-економічного потенціалу краю, оскільки межі його сягали на півночі до Тернополя, на півдні - до Чорткова, на сході - до Збруча. У Теребовлі того часу відбувалися навіть "сеймики" Галицької землі.

Страшною чумою, котра безжально нищила розвиток продуктивних сил тернопільського краю, були татарські набіги, які тривали більше чотирьох з половиною століть (з 1241 до 1699 років), адже саме Тернопільщиною пролягали сумнозвісні Кучманський - Кримської орди і Волоський шляхи - буджацьких татарів.

Море сліз і ріки крові українського народу пролили вони на нашій землі, проте й консолідували край у постійній готовності до відбиття ворожих нападів. Наче легендарний Фенікс, у 1540 році на одному із згинів тихоплинного Серету виріс могутній оборонний замок, навколо якого розрослося численне поселення. Так легендарне Топільче продовжилося славним Тернополем, який через століття об'єднав край в єдину економічно-територіальну одиницю. Правда, у XVI-XVII століттях йому не раз доводилося бачити під замковими мурами татарські орди.

Після затяжних війн між Річчю Посполитою і васалами Туреччини, за Бучацьким мирним договором 18 жовтня 1672 року, до Османської імперії відійшли землі Тернопільщини між річками Збручем і Стрипою, південніше лінії Гусятин-Гадинківці-Білобожниця-Джурин-Бучач. Саме ця частина краю склала Чортківську нахію Кам'янецького ейялету Подільського пашалику османів, але вже у 1683 році, як наслідок воєнних дій, "посполите рушення" повернуло собі ці території. 16 січня 1699 року, за умовами Карловицького мирного договору, ці землі, як і все Поділля, знову повернуто Польщі.

Інші цікаві матеріали

Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття
Закарпаття – мальовничий куточок України, має унікальне геополітичне та географічне положення. Розташоване на крайньому південному заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат і Придунайську низови ...

Калінінградська область на карті Європи
На основі рішень Потсдамської конференції (1945 р.) частину Східної Пруссії (район Німеччини) увійшла до складу Російської Федерації. До квітня 1946 року на цій території знаходився Кенігсберзький особливий військовий о ...

Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Курсова робота показує, наскільки глибокими і фундаментальними є знання, що набуті студентами при вивченні курсу, характеризує вміння самостійно досліджувати окремі питання теми. Курсова робота як важлива форма учбово ...