Від "Руського королівства" до австрійського панування

У час, коли північна частина сучасної Тернопільщини входила до Великого князівства Литовського, на території Східної Галичини існувало у 1372-1379 роках васальне від польської та угорської корон своєрідне державне утворення - "Руське королівство". До нього тоді входили території сучасної Бережанщини, Бучаччини, Зборівщини і Теребовлянщини, а від 1377 року - і частини Кременеччини.

У 1379 році "Руське королівство" було ліквідоване, а його території прилучені до Польщі. У 1387 році на східногалицьких землях поляки утворили нову адміністративну одиницю - "Королівство Русі", надавши йому деяку внутрішню автономію.

Південно-східну частину Тернопільщини у другій половині XIV століття загарбали литовські князі з роду Коріятовичів, які визнали себе васалами польського короля. На початку XV століття ця територія знову перебувала під владою Великого князівства Литовського, однак опісля відійшла до Польщі.

"Королівство Русі" у 1434 році було ліквідоване, автономія земель скасована, а вся його територія ввійшла до складу Польського королівства. На більшій частині сучасної Тернопільщини утворили Галицьке і Теребовлянське староства, які з XVI століття почали називатися повітами Галицької землі Руського воєводства з центром у Львові, а західноподільські землі нашого краю утворили Червоногородське (тепер такого населеного пункту в області не існує, бо він об єднаний з селом Нирків Заліщицького району) староство Подільського воєводства.

У 1452 році, коли було ліквідоване Волинське князівство Литовської держави, Збаразьке і Кременецьке староства залишилися провінціями на правах приватних володінь.

1 липня 1569 року в наслідок Люблінської унії територія Тернопільщини опинилася в складі новоутвореної польської держави - Речі посполитої. Землі сучасних Збаразького, Лановецького, Кременецького та Шумського районів і північна частина Підволочищини тоді утворили Кременецький повіт Волинського воєводства. Правда, воєводство було сформоване у 1568 році ще в складі Литовської держави, але вже через рік відійшло до Речі Посполитої.

Чортківський, південно-східна Бучацького і південна частина Гусятинського районів входили до Червоногородецького повіту Подільського воєводства; Підгаєцького, Бучацького та Монастириського і невеликої частини, на південному сході, Теребовлянського районів - до Галицького повіту, а решту території Тернопільщини об'єднував Теребовлянський повіт Руського воєводства.

На цей період припадає і зростання об'єднуючої ролі Теребовлянського повіту у формуванні суспільно-економічного потенціалу краю, оскільки межі його сягали на півночі до Тернополя, на півдні - до Чорткова, на сході - до Збруча. У Теребовлі того часу відбувалися навіть "сеймики" Галицької землі.

Страшною чумою, котра безжально нищила розвиток продуктивних сил тернопільського краю, були татарські набіги, які тривали більше чотирьох з половиною століть (з 1241 до 1699 років), адже саме Тернопільщиною пролягали сумнозвісні Кучманський - Кримської орди і Волоський шляхи - буджацьких татарів.

Море сліз і ріки крові українського народу пролили вони на нашій землі, проте й консолідували край у постійній готовності до відбиття ворожих нападів. Наче легендарний Фенікс, у 1540 році на одному із згинів тихоплинного Серету виріс могутній оборонний замок, навколо якого розрослося численне поселення. Так легендарне Топільче продовжилося славним Тернополем, який через століття об'єднав край в єдину економічно-територіальну одиницю. Правда, у XVI-XVII століттях йому не раз доводилося бачити під замковими мурами татарські орди.

Після затяжних війн між Річчю Посполитою і васалами Туреччини, за Бучацьким мирним договором 18 жовтня 1672 року, до Османської імперії відійшли землі Тернопільщини між річками Збручем і Стрипою, південніше лінії Гусятин-Гадинківці-Білобожниця-Джурин-Бучач. Саме ця частина краю склала Чортківську нахію Кам'янецького ейялету Подільського пашалику османів, але вже у 1683 році, як наслідок воєнних дій, "посполите рушення" повернуло собі ці території. 16 січня 1699 року, за умовами Карловицького мирного договору, ці землі, як і все Поділля, знову повернуто Польщі.

Інші цікаві матеріали

Розвиток чорної металургії в Україні
Чорна металургія є важливою галуззю важкої промисловості, однією з основних частин фундаменту всього народного господарства країни. Практично немає такого підприємства, яке у тій чи іншій мірі не використовувало б ...

Транспорт і зв'язок
Головною ціллю в транспортної галузі є більш повне, безпечне, якісне задоволення потреб населення та економіки району у послугах транспорту, поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг і мостів, планомірни ...

Паливні корисні копалини нафта, газ, вугілля, сланці,
Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин. Як відомо, в ...